36.

Дивлячись на Мелісу, Євген зрозумів, що вечір буде цікавий і вельми захопливий. Він справді не розумів, чому в його житті все так складно. Рішуче відсторонився від «мачухи» й обійняв Ліну за талію і голосно сказав:

– Я теж радий бачити нашу дружню родину в повному складі. Це моя наречена –  Ліна, племінниця Роберта Крафта. Дочка його старшого брата  Рудольфа. 

В цей момент Ліна «згадала» свої обов’язки нареченої й турботливо витерла помаду Меліси із щік Євгенія.

– Рада познайомитися, Мелісо. Але де ти береш таку жахливу помаду: липка, масна. Жах. 

Євген дивився на обличчя Магди, Вальдемара і розумів, що справив враження. 

– А це Сніжана, дочка Роберта. Але  ви всі її й так знаєте. 

Євген обминув Мелісу, яка абсолютно не виглядала спантеличеною й пішов до тітки та кузена. 

– Магда Бергер та її син Вальдемар. – відрекомендував  Ліні.

Але не встигли вони ще відреагувати, як Ліна видала:

– Ой, з Вальдемаром я вже знайома. Він мав необережність потрапити в ДТП зі мною. Сподіваюся, правила дорожнього руху ви вже знаєте і тут обійдеться без зіткнень.

Вальдемар почервонів, та Магда зреагувала першою – поцілувала Ліну у вітанні та посміхнулася.

– Нарешті ми побачили таємничу наречену Євгена, яку він стільки часу ховав від нас. – поглянула на племінника. – Вона неймовірна. Виховання повністю відповідає походженню.

– Походженню? – в голосі Ліни чувся виклик.

– Твоє ж прізвище Крафт, моя люба? А вони завжди дбали про належний статус та поведінку своїх дітей. 

– О, як і Бергери. Прізвище ж вашого сина Бергер?

Посмішка Магди трохи пригасла і вона перевела погляд на Сніжану.

– Рада тебе бачити, моя люба. Чула про твої успіхи на олімпіаді з англійської мови. Ти виграла практику за кордоном?

Сніжка знизала плечима.

– Філологія мене не цікавить. Я планую отримати за кордоном фінансову освіту, а без досконалого знання мови – це нереально. Тому ця перемога для мене лише побічний результат вивчення економіки. До речі – класні коті. – Сніжка вказала очима на мейн-кунів під ялинкою. – Можна? 

І не дочекавшись відповіді, вже за хвилину приєдналася до Аліни й Аміни в грі із пухнастиками. 

Євген легенько  стис лікоть Ліни, яка готувалася щось сказати. 

– Звичайно, наша розмова дуже інформативна й цікава, але ми з Ліною залишимо вас на хвилинку. Хочемо привітатися з батьком. 

Євген обдарував тітоньку та кузена найчарівнішою зі своїх «особливих» посмішок, призначених для рідні й повів Ліну до каміна.  Він зупинився і кілька секунд чекав поки батько зверне на нього увагу. Щось принизливе було в цій неспішності, але Євген намагався про це не думати. Нарешті Генріх Бергер спокійно підвівся. 

Його обличчя було незворушним.

– Сідаємо за святкову вечерю. – недбало кинув. 

Лише тоді звернув увагу на сина.

– Євгене, Ліно, радий вас бачити. 

Потім подивився на переноску в руках Ліни й  більш м’яким тоном додав:

 – Це і є те чарівне створіння, яке поєднало дві долі?

Не чекаючи відповіді, спокійно відчинив переноску  і без пригод дістав Фараона, погладив, а той як ні в чому не бувало,  спокійно влаштувався на руках. А далі ігноруючи сина, Генріх підійшов до столу й незважаючи на рідню, яка вже спішила до нього, сів. Фараона поклав на коліна, почухав за вушком.  Сфінкс голосно замуркотів.

Євген мовчки спостерігав за цією картиною. Не те щоб  він чекав особливої  радості з боку батька, але трохи більше уваги – не завадило б. Але батько був у своєму репертуарі й коту, як завжди перепало більше тепла, ніж сину. Євгену було прикро,  неприємно та вкрай незручно перед Ліною. Але в цю секунду він відчув, як тоненькі пальчики потисли його руку.

Ліна посміхнулася і прошепотіла:

– Ти бачив це неподобство? А я ще пів дня шукала комбінезон за розміром цьому хвостатому зраднику!

Євген глянув на повні щирого обурення очі Ліни й несподівано на душі стало легко: він був вже не сам. Потис у відповідь долоньки дівчини та посміхнувся. 

– Сам шокований Нехай тепер шматує черевики батьку. Невдячний!

Коли всі зайняли свої місця, Генріх  кивнув на Інгу.

–  Інга, дружина Вальдемара, а за столиком біля ялинки – Аміна та Аліна, їх дочки. 

На секунду Євген відчув незручність, що забув про невістку,  але та доволі байдуже кивнула Ліні та продовжувала  спокійно спостерігати, як  почали подавати страви. 

Все було дуже апетитно. Кухар  Генріха був майстром своєї справи. Але Євгеній був смачнішим і  не пройшло й п’яти хвилин, як Магда вже вирішила засадити в нього свої зубки.

– Я така рада, любий племіннику, що в тебе така чудова наречена. Але хіба ви не познайомилися  лише місяць тому? Чи не рано ще говорити про сім’ю?

Євген дивився на це єхидне обличчя і розумів, що все ж таки сплутав карти в якійсь незрозумілій для нього грі Магди.