15.

Євгеній роздратовано кинув ключі від квартири на шафку в коридорі. Простора сучасна квартира в елітному будинку зустріла його тишею і стерильною чистотою. І не дивно. Через постійну роботу Євгеній тут лише ночував й вистачало два рази на місяць послуг клінінгу, щоб все блищало. 

Євгеній переодягнувся, прийняв душ, гепнувся в одному халаті на ліжко і роздратовано глянув на  телефон, який сипав  повідомленнями. Мати  була дуже наполегливою жінкою.

– Слухаю, мамо.

– У тебе все гаразд? 

– Так. А чому питаєш?

Агата заговорила швидко й обурено.

– Я сьогодні зайшла у свій улюблений бутик і не змогла розрахуватися. На карті не вистачило коштів. 

Євгеній згадав слова батька  про Агату і гірко посміхнувся.

–  Я робив тобі переказ тиждень назад. Ти витрачаєш швидше, ніж я заробляю. 

– Ти мені будеш дорікати маленькими жіночими радощами? Я стільки витратила сил та здоров’я, щоб ти отримав прізвище Бергера і мав майбутнє! І це твоя подяка!

Євгеній не втримався: 

– Не треба було втрачати прізвище, то не прийшлося б повертати. У мене відчуття, що тобі було потрібне це визнання, щоб перетворити мене в банкомат для твоїх забаганок. Не змогла тягти з батька напряму, вирішила через мене? – Євген і сам не розумів для чого така різкість, але вже накипіло по саме нікуди. 

– Ах, ти невдячний! – жінка вже ридала в телефон. – Мати з голоду буде помирати, а тобі байдуже! Монстр!!! 

Агата вимкнулася. Євген трохи полежав, а потім приречено взяв телефон і перекинув на рахунок матері гроші. Він ненавидів себе за слабкий характер і в такі моменти заздрив батьку. Потім для заспокоєння совісті написав: «Цього місяця більше пересилати не буду. Знову настане «голод» –  продай колекцію «лабутенів».

Не встиг він відкласти вбік телефон, як знову заграла мелодія. Євген змусив силою себе відповісти.

– Слухай, Луко. Якщо, щось не важливе, то  йди до біса.

– Ого, в нашого хлопчика прорізалися  зубки? –  зареготав заступник. – Як там котик?

Євгеній видихнув. 

– Я кладу слухавку. 

– Гаразд. Які в тебе плани на Ліну? 

–  Вирішив підкотити до молоденької та перевіряєш чи немає конкурентів? А як же ж багаторічний образ вірного сім'янина?  

– Дурень. – зовсім не злостиво хмикнув Лука. – Просто у твоєму випадку це  гарний варіант. А то знайде батько, якусь Магду нового зразка, то заплачеш ще не раз. А з його смаками, на краще не розраховуй.

Євгеній несподівано відчув втому і в нього зникло бажання сперечатися та язвити. 

– Дякую, Луко, що вдень і вночі думаєш про моє світле майбутнє. Але, я вже якось сам. – перервав зв’язок і увімкнув на телефоні  режим польоту. 

Євген дивився у стелю і думав над словами батька. Йому не подобалася та роль, яку відвів Генріх йому в житті. Він відчував приниження, розчарування, образу. Євгеній справді останні чотири роки  стрибав вище голови, щоб догодити батьку. Стрибав, як макака і заслужив відповідне: інтелект мавпячий і єдине на що годиться – дати «з правильною дружиною  правильних»  спадкоємців любому татусю. Щоб йому було пусто. 

Євгеній мав гордість. Він звичайно хотів отримати спадок батька, але своїми силами, розумом, показати, що на щось здатен. А тут татусь розмазав  його по асфальті, як хробака, зробив генетичним банкоматом. 

А мати – фінансовим. Ще й Лука збоку зі своїми постійними повчаннями та жартами. 

Євгеній уявив, як в  понеділок  спакує речі та пошле всіх їх  до бісової матері… Чоловік  задоволено потягнувся в ліжку і з посмішкою уявив обличчя батька, матері, Луки…  А далі Магди, Вальдемара, які цього тільки й чекають і Меліси… Посмішка скисла. Тоді обвів поглядом спальню.  І якого біса йому була потрібна 5-ти кімнатна квартира в елітному будинку?  Як тепер оплатити комуналку, гаражі, охорону і… клінінги? А ще машину  нагледів в салоні. Та й в якій фірмі, йому ще дадуть таку зарплату?  Є чи немає замовлень, а  він може собі ні в чому не відмовляти.

«Мегабуд»… Та це найуспішніша будівельна мегакомпанія на ринку, а  батько готовий подарувати її  назавжди лише за факт одруження. Взяти й відмовитися від такого?! Євгеній, аж сів.  Ну, чим  не мавпячий  інтелект? Та й не ображав його вже так сильно старий…  Ну, всі батьки хочуть онуків і самі їх виховувати. 

Гонор Євгенія зовсім здувся й  чоловік сумно подивився на телефон:  через контроль батька навіть немає з ким нормально   посидіти  й залити горе. Тоді знову подумав про шлюб: не те щоб дуже хотілося… Але «Мегабуд»… 

Несподівано Євгеній посміхнувся, і в голові сплив раніше вигаданий  план з фіктивною нареченою.  Трохи вдосконалити – і це вже фіктивне одруження. А  за трохи часу він – розлучений і щасливий власник величезної будівельної компанії, який нікому нічого не винен. Головне ніде не помилитися…

І знову Євгенія трохи перекосило. Головного компонента для плану в нього не було… Де взяти потрібну собі і татусику дівку? Батько і Лука навіть не уявляють, як переоцінили його в ролі ловеласа.  Євгеній увімкнув телефон і пальці швидко забігали по екрану.

Віола – тут він вже у глибокому бані.