12.

– Вчора ледве встиг з умовами. Поки ми тягнемо резину Вальдемар штампує проєкт, як на конвеєрі. – голос Луки був доволі спокійний, але відчувалося що він незадоволений справами в «Сальвадор Дизайн». 

Євгеній слухав його і не слухав. Він сидів спиною до розкішного залу ресторану і дивився у величезне вікно навпроти. Двір освітлювали ковані ліхтарі, які розрізали вечірні сутінки грудня синюватим світлом. А навколо їх роїлася великими лапатими сніжинками перша хурделиця. Нехай ще вперемішку з дощем, але вона ознаменувала початок зими. 

– Ти мене слухаєш? – голос Луки вивів Євгена із такої спокійної розслабленої задуми, що він навіть пожалкував про зруйновану мить. 

– Та, чую, чую. Вальдемар штампує свої проєкти – бо вони стандарт, а в нас ексклюзив, тому їх мало.

– Всі хочуть, щоб їхні стандарти, виглядали оригінально. Тому потрібно користуватися  моментами, в не чухатися по кутках. 

Євгеній дивився на цього невгамовного 32 річного чоловіка, який  був в постійному пошуку нових креативних ідей в будівництві та дизайні й дивувався його енергії. А також    відчував легку  заздрість, та приховану небезпеку.

А Лука не зважав на меланхолійно-підозрілий настрій Євгенія і продовжував своє.

– Головне зацікавити й переконати потенційних замовників у тому, що оригінальні проєкти це особливе обличчя, яке допоможе виділитися з маси, а ексклюзивність не вдарить критично по темпах виконання, якості, або  ціні.  Якщо ж будуть трохи більші витрати, то вони варті результату. Ось на що тисни, коли зараз приїдуть нові  партнери. Покажи їм  той кошторис, що я  накидав за ніч – він цукерка.

Євгеній покрутив серветку в руках. Тепер до заздрості додалося відчуття роздратування: його вже добряче задовбали повчання з усіх сторін. 

– Слухай, Луко, перестань мене постійно повчати, як хлопчака. Я не гірше тебе знаю, як розмовляти та що показувати замовникам.

Лука окинув трохи єхидним поглядом Євгена.

– Тільки свої нудистські вибрики не показуй.  Це видовище не для слабких нервів. – і зареготав.  

Євгеній  аж  почервонів.  

– Не смішно. – процідив крізь зуби й відпив води зі склянки. 

– Звичайно не смішно. Так блиснути перед батьком у всій первозданній красі. І не тільки перед ним. – і знову хмикнув.

– Мене підставили...

– Ага. А ти мужньо відбивався, але сили виявилися нерівними.

Євген пильно подивився на Луку, який відверто знущався.

– Ти мене так ненавидиш, бо батько призначив на твоє місце?

Можливо раніше Євген і не став би  питати так в лоб, але події останніх трьох місяців, вже добряче потріпали йому нерви й він задовбався гратися в кота та мишку.

Лука перестав кривитися у своїх усмішечках і відповів серйозно:  

– Я тебе не навиджу. Просто ти мене дратуєш своїм умінням потрапляти в безглузді ситуації. Ти чотири роки зі шкури пнувся, щоб догодити батьку. А потім так по-дурному осоромився на вечірці. А ці твої нескінченні дівчата. Невже ти не знаєш, як батько ставиться до  гульок і як його  клинить від будь-яких проявів «розпусти». Поліція моралі поруч із ним тихо ридає в куточку.

Євгеній похитав головою.

– Та які гульки! Так кілька пригод, а з вечіркою, ще раз повторюю – мене підставити. При чому не сумніваюся, що не обійшлося без Магди. 

Лука зітхнув.

– Може й вона, а  може ні. Що хочеш зараз думай і кажи, але це вже справи не змінить. Ти в батька тепер  під пильним наглядом До речі,  знайшов вже наречену? 

– Питаєш, щоб піти настукати на мене батьку? – в голосі Євгенія була неприхована зневага.

Але це не зачепило Луку. Він лише знизав плечима.

– Я не стукаю Генріху. Лише інколи спілкуюся по-дружньому на різні теми. І про тебе в тому числі. Мені не байдужа доля «Сальвадор Дизайн» в який я вклав стільки часу та зусиль. 

Євгеній пильно глянув в очі заступника.

– З Магдою і Вальдемаром теж по-дружньому спілкуєшся по мене, як краще підставити?

– Заспокойся. Тебе і підставляти  не потрібно, ти сам прекрасно справляєшся разом зі своїми друзями та дівками. Соцмережі вам в поміч.  – і Лука знову засміявся 

Євгеній хотів, відповісти, щось різке, а потім передумав. Розумів, як виглядав в очах батька та Луки після тієї вечірки. Євген тоді орендував котедж в горах, запросив друзів та знайомих дівчат. Це мало бути  доволі скромне святкування на честь призначення його керівником «Сальвадор Дизайн». Нічого особливого – танці, шашлики, купання в чанах. 

Євген справді не пам’ятав той момент, коли все пішло не плану і він опинився в одязі Адама в чані з купою дівок. Але добре пам’ятав вираз обличчя батька, який демонстрував йому відео  того спільного  купання. Причому без мозаїки на причинних місцях. 

Крім того,  у Генріха  була ціла нарізка фото зі соцмереж де Євген  з різними подругами.  Все  доволі невинно так – обійми, поцілунки, вечірки, різні поїздки.  Але головний момент для Генріха – на всіх фото дівчата були різні. Батько після побаченого не став читати моралей, а  просто висунув ультиматум – одруження і повне табу на парубоцькі радощі життя, або далекий і захопливий політ фанерою в напрямку Парижу без будь-якого спадку. Євген не мав що заперечити.