5.

Євген старанно вмивався в  персональній вбиральні та вже навіть не думав про те, як виглядає в очах підлеглих. Єдине, що крутилося в думках: аби про цю ганьбу не довідався батько.  І де ця Крафт, чи як її там,  взялася на його голову!

Задзвонив телефон – гаджет виявився не тільки водостійким, але «колостійким»  і легко відмився від липкої рідини.  Євгеній поглянув на екран – мати. Ледь скривився: як його вже задовбали постійні нотації  про те, що йому робити і як жити.  Відповів.

– Вітаю, мамо.

– Вітаю, як твоя сьогоднішня презентація? Готовий вразити батька?

Євгеній навіть покрутив головою: як вона все пам’ятає! Про презентацію він казав матері лише раз і кілька тижнів тому. 

– Скасували. 

– Сподіваюся не з твоєї вини? – в голосі жінки почулися підозрілі нотки.

Трясця, і що їх сказати?

– Ні, мамо. Вирішили перенести на час після Різдва.

–  Приїдеш на свята до мене? Ти обіцяв познайомити зі своєю  нареченою.

Два рази по два – трясця. Євгеній навіть сів. 

– Ні, мене запросив батько на родинне святкування…

Мати швидко перебила:

– Правильно, їдь і навіть не думай відмовлятися. До мене можна й іншим разом,  а це запрошення – великий плюс для тебе. Таке спілкування зміцнює твоє становище. Ти знаєш стільки сил мені коштувало, щоб Генріх тебе визнав?

Євген гірко посміхнувся: ага, сама спочатку наламала дров,  а потім переслідувала Генріха роками і якби не батькова хвороба, то невідомо, що було б з цим визнанням.  Але його вже так дістала ця ситуація, що не став нічого говорити матері, а тільки коротке:

– Знаю.

Агата задоволено продовжила:

– Будь хитрішим і не дай обстрибати тебе Вальдемару і не ведись на провокації його матері. Магда ще те стерво – зробить все, щоб її гівнюк став спадкоємцем. 

Зробила паузу і трохи схвильовано спитала:

– А твоя наречена, хоч відповідає по статусу?

– Ага. Статус вище  вже немає куди. 

І хмикнув про себе: правда її ще треба знайти.

Агата  вже зовсім заспокоїлася.

– Головне, щоб вона подобалася Генріху.

– Може, краще мені?

Але мати перебила.

– Євгене, не лякай мене. У Вальдемара дружина –  дочка дипломата, а сам він  не відлазить від Генріха ні на крок. Ти повинен старатися, як ніколи у своєму житті, щоб не розчарувати батька, а ми не опинилися на вулиці без копійки.  

Євгенію так вже набрид цей постійний тиск з усіх боків, що він все частіше згадував часи, коли ще не був Бергером. Але такі гігантські статки, як у батька на дорозі не валяються. «Мегабуд» лише  частка того спадку, який він може отримати. Може… як його не з’їдять сестричка Генріха –  Магда, та її Вальдемарка.

Євгеній відчув, що йому починає боліти голова від думок.

– Гаразд мамо, в мене зараз термінова селекторна нарада. Вже запізнююся із початком. Бувай.

– Бувай, синку. Я вірю в тебе, не впусти те, що по праву належить тобі. Ти – найкращий.

Ага, особливо останні два дні. Євгеній відклав гаджет. Він більше не міг ризикувати своєю  і без Кока-коли підмоченою репутацією перед батьком. Можливо ця Крафт навіть в змові із Вальдемаром та Магдою. Чоловік згадав Ліну: тендітна, чорноволоса і цей погляд карих очей у ліфті –  такий єхидний, оцінювальний. Ніби намагалася зрозуміти,  чого Євген вартий.  Вже тоді він повинен був зрозуміти, що вона, щось замислила.

Євгеній випрямися, увімкнув селектор.

– Люсю, принесіть мені особову справу тієї новенької, що на рецепції.

Поки чекав, прийшло повідомлення в сімейну групу Viber від Вальдемара: «Сімейний сніданок. Що може бути краще?». На фото той з Інгою, дітьми та Магдою обсіли Генріха, як мухи. Збоку –  Меліса, молода дружина батька. 

Знову повідомлення: «Улюблений дідусь», — і малі Вальдемара на руках у Бергера-старшого.

І навіщо скидати всю цю дурню в групу, в якій тільки вони та Євгеній? Щоб позлити його, принизити? Ну, звичайно, вони ж сім’я, а він лише син  милістю Генріха, і якби не хвороба батька та вже стовідсотковий діагноз безпліддя, то хто знає, чи сидів би у цьому кабінеті. Лише це змусило Бергера визнати чотири роки тому сина від колишньої дружини, з якою розлучився через її зраду.

Євгеній більше не міг на це дивитися й роздратовано відклав телефон. Подумав і вимкнув Інтернет. 

В кабінет зашмигнула  Люся і мовчки поклала на стіл справу. Не встигла секретарка вийти, як знову заграв телефон. Євгеній відчув, як його перетрусило від відрази – Магда. Що цій відьмі потрібно?

– Слухаю. – Євгеній намагався, щоб його голос звучав спокійно. 

– Вітаю, Євгенію. Ти бачив фото, які я скинула в групу? Там ще багато. Потім переглянеш. В нас така радість! Генріх затвердив проєкт Вальдемара навіть без презентацій.  Святкуємо за сніданком, спеціально приїхали подякувати. – голос старшої сестри Генріха звучав приторно-солодко.