2.

Спокою Ренати можна було тільки позаздрити. Вона з легкою посмішкою  вислухала Ліну. Потім підкинула до каміна кілька полін, долила племінниці гарячого чаю і лише після цього флегматично  спитала:

–  Я одного не зрозуміла, а чому ти звідти дременула? І ще в одній туфлі. Тобі 21, а поводишся, як маленька:  надворі кінець листопада, невже  перевзутися не могла? Чи запалення легенів вирішила схопити?

Ліна не вірила своїм вухам, що з усієї розповіді лише це вразило тітку.

– Ренато, ти не розумієш. Що я скажу дядьку? Він домовлявся, влаштував мене на цю роботу, а я вже перший день –  зірка шоу програми. Сором який… – дівчина  навіть носика скривила, так хотілося заплакати. 

Найбільше в цій ситуації  Ліна переживала, як цю історію сприйме Роберт. Думка, про те, що вона не виправдала його сподівань, вганяла її у відчай. Але  Рената зовсім не зважала на  переживання племінниці, лише розслаблено оперлася на диванну подушку і пожартувала з м’якою іронією:

– Сором  лікує твій дядько. А це так, дурниця. І взагалі, ти ж не на голову Бергера-старшого впала. Там  було б серйозніше. А Євгеній… – тітка  трохи легковажно махнула рукою, – Я тебе прошу – він сам на випробувальному терміні у батька. Увечері Роберт зателефонує до Генріха і вже завтра будеш сама реготати з цієї пригоди.

Чи то чай з м'ятою подіяв, чи слова Ренати, але Ліні стало трохи легше. Правда, цю історію довелося переповідати дядьку.  Роберт  витягнув своє дебеле тіло в улюбленому кріслі, трохи  схилив  рудувату голову до плеча і слухав племінницю з ще більшим нордичним спокоєм, ніж тітка. Після драматичного фіналу  спитав дружину:

–  Ренато, а хто тобі телефонував щодо цієї історії?

Жінка відклала вбік книгу. 

– Заступник Євгенія – Лука.

– Зрозуміло. А як  Женя – ти спитала? 

Рената заперечно похитала головою.

Роберт перевів погляд на Ліну, яка стояла перед ним із нещасним виглядом і чекала вироку й сказав з докором: 

– Ти, Ліно, вчинила неправильно, що так втекла. Потрібно було переконатися, що твій бос живий і цілий. Якщо треба – до лікарні супроводити.

– Дядьку…

– Роберте…

В один голос вигукнули  Ліна з тіткою. Роберт трохи здивовано подивився на них –  він  не зрозумів їх шоку. Лікар – він  і вдома залишався лікарем. Тоді набрав Бергера-старшого. На превелику радість всіх   Євгеній виявився живим-здоровим, а Генріх навіть посміявся з Робертом через цю історію.

Уже за вечерею ні  Рената, ні Роберт, навіть не згадували за пригоду. А Ліна переконалася, що з такою підтримкою вона в офісі надовго, головне – не гепнутися на голову Генріху Бергеру. Навіть Сніжана писнула: «Не переживай», – і обійняла її.   

Вже в своїй кімнаті, видираючи жуйку із волосся Ліна подумала, що потрібно буде провчити малу заразу. Але від планів помсти її відвернув телефонний дзвінок. Дівчина поглянула на екран і відчула, що в неї абсолютно немає бажання відповідати, але мусить.

Голос матері був вкрай роздратований.

– Я думала ти хоч час від часу будеш мені телефонувати.  А ти, невдячна, відразу  перевзулася, тільки опинилася серед нової рідні.

– Ма, ми вчора розмовляли… – почала Ліна, але марно Ліза – не збиралася її слухати.

–  Нічого-нічого! Наженуть тебе ці буржуї – підбереш хвоста і  прибіжиш до матері. Згадаєш мої слова. Будеш знати, як  милостиню випрошувати. 

– Ма, Ренат і Роберт хороші  люди й вони мене самі запросили, а я за ними не бігала і нічого не просила.

 – Самі? Ти думаєш  їм потрібна бідна родичка? А може  мавпочка для розваг? Хто вони, а хто ти! – в голосі матері було стільки зла, що Ліна  її не пізнавала. – Не кажи потім, що я не попереджала тебе.  

Ліза  кинула слухавку.

Ліні було неприємно й образливо слухати такі виступи матері, хоч в принципі вона і розуміла її гнів.  Колись багато років тому дід Ліни виставив Лізу  вагітною за двері, а наречений навіть пальцем  не поворухнув,  щоб захистити. Бідова дівчина із маленького села була не парою Рудольфу – хлопцю із заможної сім’ї підприємців.

Про цю історію Ліна випадково довідалася лише пів року тому, коли розбирала старі мамині речі. Знайшла листа, написаного ще давно Робертом  – молодшим братом батька, який хотів спілкуватися з ними та  виправити заподіяну родиною кривду. Але мати була проти.  Вона не могла пробачити, попри те, що Рудольф зі своїм батьком загинув багато років тому в аварії. А два тижні тому дядько із тіткою самі приїхали до Ліни  в гуртожиток педагогічного університету, де вона навчалася на четвертому курсі й запропонували свою підтримку.  

Дівчина відклала телефон, згорнулася клубочком і важко зітхнула. Мати вважає,  що Ліна її зрадила, коли переїхала до родичів батька. Але вона зробила свій вибір і не жалкувала, бо тут  мала шанс на краще майбутнє.  Її дядько –  Роберт Крафт, уролог-хірург вищої категорії, відомий онколог, власник елітної  клініки, мав вплив та великі зв'язки. Навіть сьогоднішня історія в офісі цьому підтвердження.

Ліна подумки вже спакувала валізи додому, а виявилося, що це така дрібниця для її нових родичів. 

Дрібниця, не дрібниця, але Ліна відчувала, що її добряче  гризуть докори сумління за макет  і зірвану презентацію.  Перед  очима стояла метушня з приготуваннями до заходу –  люди стільки зусиль вклали, а вона все зіпсувала.  Крім того, в голові  крутилися   слова тітки, що Євгеній  сам на випробувальному терміні у батька.  Інтуїція підказувала дівчині, що вона добряче підставила свого боса тим падінням.