Глава 37

Коли тіло невизнаної торкався Алекс, Люцифер ледь стримував лють, що бурею розлетілась по кожній кліточці його тіла. Вона кричала, благала про допомогу, але демон нічого не міг зробити, крім як краще запам’ятати обличчя цього земного паскудника.

-Невже з усіх можливих страхів, Трейсі боїться насильства? -ще ближче нахиляючи голову до решітки, запитала Яйрам.

-Сильвія, мати Трейсі, хотіла продати її одному покидьку. А це його син. -спокійно пояснив Мітчер. Він ні за що не переймався, адже це була ілюзія і життю Трейсі нічого не загрожує. Тепер.

-Хотіла продати як повію? Це жахливо. -Яйрам, не бажаючи на це дивитись, відійшла від поручнів. -Зараз вся школа побачить, як її згвалтують. Треба щось робити!

-Вона й сама впоралась. -ледь помітно посміхнувшись, відповів Люцифер. Трейсі вправно проломила голову парубку, прудно відскакуючи. Те, що побачив Люцифер далі, ніяк не в’язалось у його голові.

Він, а точніше його ілюзія, кричав Трейсі тікати, але вона стояла, мов статуя. Біля демона з’явився хлопець та проткнув тіло стрілою.

Невизнана кричала, плакала, виривалась, тягнучи свої тендітні ручки до тіла коханого демона. Тепер Люцифер знайшов виправдання усій її непокірності та гордості.

-Кажеш, між вами ніяких стосунків? -тихо рикнувши, Серафим Мітчер, кинув розгніваний погляд на демона. -Якби це було правдою, вона б не боялась твоєї смерті.

-Мітчере, -Яйрам, як завджи, спробувала врятувати ситуацію не доводячи до крайнощів. -воно й не дивно, адже мій син не один раз рятував їй життя. Можливо, вона відчуває себе захищеною поруч з ним і...

-Ні, Яйрам! Вона закохана у Люцифера, це відразу видно. Ти як мати повинна зупинити Люцифера, або це зроблю я.

-Не говоріть у моїй присутності про мене так, ніби я зараз у тих ілюзіях! -досі не відриваючи погляду від ілюзій невизнаної, демон голосно крикнув, аби ці двоє звернули на нього увагу.

-Відчепись від Трейсі і не тумань розум! Вона наївна, а ти безсоромно користуєшся!

-Ніким я не користуюсь. Якби ваша дочка так сильно не хотіла мене бачити, не тремтіла б від кожного мого дотику!

-Та я тебе... -Серафим Мітчер з силою схопив Люцифера за комір сорочки, струшуючи.

-Мітчере, припини негайно! -Яйрам потягнула демона за руку, змушуючи відпустити сина.

Навіть не зважаючи на цих психів, які продовжували сперечатись, Люцифер знову кинув погляд на туман, Трейсі, встромивши спис у своє та тіло хлопця, впала намертво, заплющуючи очі.

Коли туман розсіявся, він побачив Трейсі з чорними, гладкими крильцями.

Посміхнувшись про себе та радіючи, що вона все ж таки демон, Люцифер відступив та сміливо сів на стілець. Крила невизнаної були трохи більшими за крила Емберлі та Брітані, але меншими, ніж у нього.

-Заспокойся вже, через декілька років він сяде на престол, а через два -одружиться з Брітані. Трейсі залишиться у цілковитій безпеці, до того ж ти сам віддав її під наш захист. -все ще не припиняли свою суперечку демони.

-Скоро тут буде Трейсі. Може, досить? -награно позіхнувши, Люцифер закинув ногу на ногу, зустрічаючись з поглядом Мітчера. Він був повен злоби, але також у самих куточках Люцифер ледь вловив печаль та занепокоєння. Він боявся, що Трейсі віддасться демону, і після цього ніхто, навіть він сам не врятує її майбутнє. Вона не зможе одружитись на чоловікові з першої іерархії і тоді доведеться все життя згнити або на роботі у школі, а дома.

Згодом перед ними з’явилась Трейсі з білосніжною посмішкою. Люцифер швидко окинув поглядом її наряд, відмічаючи, що червоний їй до лиця.

-Батьку! -тепер вже демониця, кинулась на шию Серафима, щиро посміхаючись. -Мої крила, вони... вони ж...

-Вони прекрасні! -Мітчер ніжно поцілував її у скроню, після чого покрутив розглядаючи крильця.

-Трейсі, вітаю! Тепер ти не просто невизнана, тепер ти демониця! -Яйрам підійшла ближче та взяла дівчину за руки. - До того ж з сьогоднішнього дня твій чин офіційно затверджений. Тепер ти влада Трейсі. Вітаю.

-Дякую! Все це настільки неймовірно! Ніби я літати навчилась! Цілком нові емоції та відчуття. -її очі яскраво горіли, ледь стримуючи усю радість від крил, як вона відчувала так само, як і руки. Кожен дотик, кожен стук, кожен подих вітру, все це відчували її крильця.

-Я думаю, нам варто відправитись на скелю пекла. Там ти зможеш навчитись літати. -Серафим намалював руни та посеред закритої від сторонніх очей тераси, з’явився хмароворот. Люцифер продовжував сидіти на стільці, відмічаючи, що Трейсі так і не помітила його, ну або просто вправно уникала.

Серафим разом зі своєю дочкою зайшов у вирій хмарок, після чого Яйрам сильними кроками підійшла до нього.

-Не псуй їй життя! Ти не бачиш, що Мітчер дуже злиться від однієї згадки про Трейсі?!

-Нікому я нічого не псую. Вона сама хоче бути поруч, а я лише дозволяю. -демон встав з стільця, намагаючись якомога швидше закінчити цю безкорисну розмову.

-Так не дозволяй! У тебе є Брітані, у неї Херувим Цербер. Мітчер видасть її заміж через два роки за нього, і якщо ти не доведи Шепфа переспиш з дівчиною -не бачити їй солодкого життя як і тебе поряд після весілля з Брітані.

Демон ледь стримувався, дізнавшись про заміжжя Трейсі. Йому навіть думати не хотілось, що колись не він, а хтось інший буде наказувати маленькій дівчинці що робити.

-Якщо я і пересплю з Трейсі, то одружусь.

-Навіть думати не смій! Твоя наречена -Брітані. Я дуже люблю Трейсі, але дозволити стати Правителькою пекла не дозволю. Вона ж неотесана у цих справах.

-Навчиться.

-Люцифер, не зли мене. Розповім про твої плани батьку, і не бачити тобі престолу! А Мітчер взагалі Трейсі якнайдалі сховає та видасть заміж. Не думаю, що ти цього хочеш. Тому прикуси язика та поводься гідно! Ще раз повторюю, твоя наречена -Брітані.

-Це все?

-Цього разу все.

Посміхнувшись самою бридкою посмішкою з свого арсеналу, Люцифер відправився до своєї кімнати, тераса якої вела на скелю пекла. Саме там зараз і була Трейсі.