Глава 34

Вранці Трейсі прудко заскочила у легку сукню та чекала на повернення Брітані. Коли демониця прийшла, невизнана відразу ж накинулась на неї.

-Ну що? Знайшла?

-Знайшла. -Брітані дістала з кишені маленьке дзеркальце, при появі якого у Трейсі наче камінь з душі впав.

-О, Брітані, як же я тобі вдячна. Не знаю що б робила без маминого дзеркала. -вона швидко забрала дзеркало та закинула до маленької сумочки на цепочці, яку відразу ж закинула на плече.

Заняття минали довго й нудно. Усе, що розповідали або показували, вона вже знала та вміла. У Небесній школі їй було на диво легко вчитись, що не можна сказати про інших невизнаних.

Дочекавшись закінчення третього заняття, дівчина швидко побігла до бібліотеки, де й зможе зв’язатись з Маммоном.

-Доброго дня, чим можу допомогти? -запитала старенька жіночка з білими крильцями та широкими окулярами відразу ж, як Трейсі зайшла до бібліотеки.

-Здраствуйте. Мені потрібні книги чотирьох -кровного мага. Бажано усі.

Бібліотекарка підійняла брови настільки високо, що здавалось, от-от упреться ними в стелю.

-Любонька, книг мага налічується близько двох тисяч. І це тільки у цій бібліотеці. Не могла б ти сказати, що саме шукаєш?

-Добре, тоді давайте щось про закляття та як їх зруйнувати.

Жіночка спритно змахнула крильми, а через п’ять хвилин тримала у руках п’ятнадцять товстеньких книжечок.

-Це все, де описуються зруйнування заклять.

-Дякую.

Невизнана чекала, коли бібліотекарка піде по своїм справам, але та не відходила ні на крок.

-А не могли б ви мене залишити?

-Ні. Ти невизнана. Ще й цікавишся небезпечними книгами. Я поспостерігаю. -склавши руки за спиною, вона так і залишилась стояти, чим сильно бентежила усе єство дівчини.

-З усією повагою, але якщо ви не відійдете, я вам допоможу.

-І що ж мені зробить невизнана? - жіночка криво посміхнулась, вкотре доводячи невизнаній, що ангели-суцільне зло.

-Повірте, вас здивувати не так вже й важко, враховуючи ваш вік. Якщо хочете,можете піти до престола Філікса, все одно він мені нічого не зробить. -впевнено сідаючи за стіл, Трейсі розгорнула першу книгу. -Ви ще тут?

-Чому ти так впевнена, що престол Філікс тебе не покарає хоча б за таку поведінку з старшими? Не варто сумніватись у його справедливості.

-О так, ще першого дня у школі я побачила усю справедливість. За моєю спиною стоїть Люцифер, а тому і Сатана. Тому я востаннє ввічливо прошу вас піти.

Жіночка не просто пішла, вона побігла. Але замість того, щоб зайняти робоче місце, полетіла до кабінету престола Філікса.

Цим часом Трейсі дістала дзеркало з сумочки, майже відразу встановлюючи зв’язок з Маммоном.

-Я вже злякався. Вчора повинна була з’явитись, але навіть на зв’язок не виходила. Щось сталось? -Маммон почав уважно роздивлятись довгі стелажі бібліотеки за спиною дівчини, бормочучи слова невдоволення.

-Я просто дзеркало у пеклі забула. Але не важливо, у нас мало часу. -повернувши дзеркало до книг, вона почала перебирати одну за одною, доки хлопець не вказав на потрібну.

-Добре, я почитаю цю книгу, а потім, вже коли буду у кімнаті, зв’яжусь з тобою. -Маммон не встиг заперечити, як Трейсі вже поставила дзеркало на місце.

Книга важко читалась та багато слів Трейсі не розуміла, тому, довелось знайти словник стародавньої мови небес.

Коли натрапила на слово “напівкровка” почала уважніше вчитуватись, навіть виписала потрібну інформацію на листочок.

Як тільки з книгою було закінчено, до бібліотеки влетів престол Філікс.

-Що ти собі дозволяєш, Трейсі? -велично склавши крила за спиною, чоловік ледь стримував гнів, що вирував всередині.

-Нічого такого, що б було заборонено. -дівчина швидко склала книги одна на одну, взяла сумочку і планувала вийти, аби не слухати це марення, та від одного помаху руки престола, навколо Трейсі утворився прозорий купол, не дозволяючи і кроку зайвого зробити.

-Що ти шукала у книгах?

-Не ваше діло.

-Ти навчаєшся в моїй школі, тому і діло теж моє. Я маю право за непослух карати. Що ти обереш для себе? Місяць прибирати бібліотеку, два тижні провести у холодній вежі школи чи три дні тілесних виховань?

-Нічого з цього. -невизнаній не хотілось бути битою, тим паче цілий місяць витрачати увесь вільний час, тому вона пішла на хитрість.

-Тоді розповідай. Навіщо тобі ці книги?

-Я хочу навчитись створювати власні закляття. Енергією я добре володію, чому б ні?

Престол Філікс декілька секунд посміхався, після чого додав:

-Тобі час змиритись з тим, що коли ти брешеш, енергія змінюється. Тому даю останню спробу викрутитись від покарання.

-Добре. -Трейсі понуро опустила голову, розмірковуючи, чи варто зізнаватись. -Я закохалась. У ангела чи демона -не скажу. Але мене дуже цікавили напівкровки та усе, що з ними пов’язано.

Звичайно ж невизнана сказала правду, але не уточнювала, що ця інформація потрібна не ній.

-Що ж, мушу попередити, якщо до того, як обереш свою сторону,будеш мати хоч якісь відносини з ангелами та демонами -доведеться відламати крильця та відправити за територію школи. А тепер, вільна. -чоловік змахнув рукою і купол зник. Трейсі що є сили побігла до виходу з бібліотеки, досі переживаючи, що престол Філікс зможе запідозрити щось недобре.

По дорозі до кімнати, вона згадала Брітані, якій так само збрехала. Чи відчула демониця зміну енергії? Загалом, це зараз не важливо. Дзеркало у неї, а тому і допомогти Маммону вона зможе.

Зайшовши до кімнати, вона зачинила двері на замок та попросила двох архідемонів, які від сьогоднішнього ранку стояли біля їх кімнати, нікого не впускати.

-Маммоне, знайшла і виписала. Мене ледь не покарали, але було так страшно і прекрасно водночас! -переповнена емоціями, Трейсі посміхалась, мов дитина та розповідала про пригоди з “демоном Філіксом”.

Маммон уважно дивився на неї,більше спостерігаючи за мімікою невизнаної, ніж слухаючи вміст розповіді.