Через декілька секунд перед Трейсі з’явився Маммон, сонними оченятами дивлячись на неї.
-О, ти спав. Пробач, якщо розбудила.
-Нічого, як зустріч минула? -зручніше вмощуючись на ліжку, Маммон протер очі та сфокусував погляд на обличчі дівчини.
-Нормально. Я взагалі -то по справі.
-Кажи.
-Ти можеш розповісти мені усе, що знаєш про себе та про собі подібних? Завтра планую відвідати бібліотеку.
-Таких як я називають напівкровками. Діти ангела та демона. Ніхто довго не жив, відразу ж помирали. А кожна смерть новонародженої дитини від шлюбу ангела та демона призводила до того, що небесний захист слабшав, злі істоти починали проламуватись та руйнувати усе, що бачили. Після цього встановили закон рівноваги -ангелу не можна бути з демоном і навпаки. -Трейсі уважно слухала його, не перебиваючи. Її органи вимагали води, тому, продовжуючи слухати, невизнана встала з ліжка та взяла склянку з водою яку ненароком виляла на свою сорочку. -Що ти...? -не встиг Маммон запитати, як “криві” рученьки дівчини давали про себе знати.
-Ти не звертай уваги. Навпаки. Починай звикати до того, що я дууже незграбна. -врешті напившись води та влягаючись у ліжко, невизнана кивнула на знак того, що знову готова слухати.
-Та я вижив, як бачиш. Батьки ховали мене, боючись, що мене можуть вбити. Але врешті мене знайшли та забрали від батьків, стерши пам’ять. Кажуть, що моя сила надто могутня і пробудиться лише на волі. Тому я тут. У золотій клітці. -хлопець сумно посміхнувся, дивуючись тому, що невизнана навіть не намагається, як кожна дівчинка, рівно тримати дзеркальце, щоб хоч трохи здаватись красивішою. Навпаки, вона опустила лікоть на м’яку постіль та дивилась у дзеркало лише у зручній позі, через що Маммон побачив аж три підборіддя біля тендітної шийки.
-Якщо тобі пам’ять стерли, то чому ти пам’ятаєш про батьків?
-Пам’ять через віки повернулась, але вони не знають. Досі думають, що я тупий.
-Я навіть не знаю що і де мені шукати. Ще й з навчанням проблеми. Я здурію скоро! -невизнана занила, відпускаючи дзеркало.
-Трейсі! Я не бачу тебе, візьми дзеркало до рук,будь ласка. -лагідно, але наполегливо попросив, ні, наказав Маммон.
-Слухаюсь, мій повелителю. -дівчина закотила очі, після чого знову всілась на ліжку та підійняла дзеркало.
-Спробуй знайти книги Могутнього чотирьох -кровного мага. На Небесах такий був лише один. У його книгах різні заклинання та їх історії. Знайди все, що стосується мага та вийди зі мною на зв’язок, я оберу потрібну нам книгу. -Маммон з кожною годиною все більше дивував невизнану своїм розумом.
-А звідки ти це все знаєш?
-Я багато читаю. Чим ще зайнятись у чотирьох стінах? Пострибати?
-Як варіант.
Маммон тихо зареготав, після чого пронизливо подивися на невизнану.
-Дякую, що допомагаєш. Впевнений, ти не раз думала про те, що я могутнє зло, але запевняю, тобі я не нашкоджу.
-А ти спробуй! Тоді тобі доведеться розірвати армію Люцифера, армію Недді та армію Серафима. -Трейсі істерично засміялась, розуміючи, що ніякі це не жарти. -Яке ти відношення маєш до усіх цих особ?
-Люцифер син Сатани, у нас домовленість. Недді син престола Філікса, у нас теж домовленість. Серафим -мій батько.
Маммон, знайшовши щойно відповідь на декілька запитань, звів брови та прищурив очі, лякаючи цим невизнану.
-Ти чого? Все добре?
-Так ти не просто невизнана. Вирішила, обманути мене?
-Що ти! Я й сама лише сьогодні познайомилась з батьком, але раніше я не знала нічого про свій чин та родичів.
Трейсі й сама не розуміла, чому виправдовується, але відчувала, що так потрібно. Якщо ж вирішили допомагати одне одному, то не повинні підозрювати. “Союзників багато не буває” відразу ж промайнуло у голові невизнаної.
-Добре. Я вірю тобі. Краще лягай спати, доки ранок не настав.
-До завтра.
Трейсі знову сховала дзеркальце під ліжко, вмощуючись прямо на нього. Так точно спокійніше спиться.
Як тільки вона почала засипати, до кімнати зайшла Емберлі.
-Трейсі, що ти зробила? -недовірливо сівши на стілець, демониця схрестила руки та закинула ногу на ногу. -Розповідай.
-Я не буду. Ти просила допомогти, я й допомогла. -невизнана лежала на спині, навіть не розплющуючи очі. -Ти не рада?
-Я... рада, звичайно. Але мене це лякає.
-Чого тобі боятись? Твоєму життю нічого не загрожує, Олівер скоро повернеться і ви зможете одружитись. Я б на твоєму місці лягала б поруч спати.
-Я ж навіть не знаю хто ти та з ким я буду ділити ложе!
Після цих слів Трейсі розплющила очі та підтягнула тіло руками, спираючись об поручні.
-Через півтори місяці я тобі усе розповім, обіцяю. Але зараз не можу. Мені заборонили.
-Тобі погрожують?
-З чого це раптом? Мені допомагають. І тобі теж сьогодні допомогли.
-Навіть не знаю, плакати чи сміятись. -Емберлі підійшла до шафи, взяла сорочку та скрилась за дверима вбиральні. Коли демониця повернулась, то кинула розсерджений погляд на Трейсі.
-У тебе місяць, Трейсі, щоб усе мені розповісти! І спробуй лише збрехати, не бути нам подругами!
-Чому ти так сердишся?
-Тому що ти не звичайна невизнана! А якщо у тебе чин зовсім не третьої іерархії, як у мене?
-Не бачу у цьому нічого поганого.
-Значить, ти не з першої іерархії. -Емберлі шоковано сіла на ліжко, не зводячи очей з невизнаної.
-Я так не казала! Лягаймо спати, Емберлі. Завтра кімнату облаштовувати.
-У Яйрам колись народилась дочка, але зникла. Ти випадково не сестра Люцифера? -Емберлі казала це серйозно, але Трейсі не оцінила усю серйозність подруги. Вона почала голосно реготати, ледь хапаючи повітря ротом.
-Ну і фантазія у тебе.
-А що? Це тоді усе пояснює. Люцифер завжди поруч, Яйрам ставиться до тебе, як до дочки, а Сатана взагалі на вечерю кличе!
-Це дещо інше. Можу впевнено сказати що я ніяка там не родичка Люцифера.