-Звичайно! -Трейсі радісно посміхнулась, радіючи, що зможе залишитись з демоницями та хоч трохи покращити стосунки з Брітані.
-Вашу кімнату охоронятимуть демони третьої іерархії, чин-початок. Я особисто обрав декілька хлопчиків. Вони надійні та сильні.
-Але... -Трейсі спробувала заперечити, навіть якщо розуміла, це вже ніяк не оминути.
-Ніяких але! -трохи підвищивши тон, Мітчер знову зіщулив очі, змушуючи Трейсі замовкнути. -Після усього, що сталось, я не можу залишати тебе без охорони.
-Трейсі, твій батько правий. -Яйрам лагідно погладила дівчину по спині, змушуючи погодитись.
-Тожі можна хоча б архідемонів? Я й так не всіма кохана у школі. Не хочу, аби мене знову почали обговорювати.
-Мітчере, я думаю, дівчинка має рацію. -Сатана перевів погляд на друга, який зовсім не розумів, чому Трейсі відмовляється. Кожна демониця мріє про власну охорону, навіть ангели були б не проти, а невизнана впирається, неначе її на смертну казню ведуть. -Все ж архідемони впораються не гірше початків. Я відберу десяток демонів.
-Десяток? Чому так багато? -Трейсі знову заскиглила, вже уявляючи, як сильно буде злитись Брітані, а за її спиною перешіптуватись інші божества.
-Кожного дня п‘ять архідемонів. Четверо охороняють кімнату, один не відходить від тебе ні на крок. -сталевим голосом пояснив Мітчер, вже зовсім не нагадуючи дбайливого татуся, а більше жорстокого диктатора, який розпоряджався долями, немов одягом.
Трейсі перевела погляд на Люцифера, очікуючи підтримки, та демон почав награно позіхати, уникаючи її.
-Добре, нехай так. Але можна змінити «не відходить від тебе ні на крок» на «спостерігає за тобою здалеку»?
Яйрам знову посміхнулась, дивуючись тому, з якою наполегливістю невизнана «відвойовує» свій особистий простір.
-Непогана ідея. Шуму буду менше. -після сказаного. Сатана поманив пальцем демона, що стояв біля столу, вказуючи поглядом на склянку. Хлопець вміло наляв напої кожному за столом. Демонам-віскі, демониці та Трейсі-червоне вино.
-А якщо шуму буде менше, то і менше божеств почне щось підозрювати. -Мітчер, занурившись у свої думки, потер підборіддя рукою.
-І тоді у нас буде шанс приховати походження Трейсі. Геніально! І чому ви раніше не послухались дівчинку? -Яйрам насмішкувато обвела демонів поглядом, дивуючись з їх «глибокого мислення».
-Але ж ви розумієте, -Сатана вперся ліктями у ручки крісла, відкидаючись на спинку. -приховувати це ми довго не зможемо. Через півтори місяці буде тест, після якого Трейсі відростить крила. Вони будуть чорними й набагато більшими, ніж у невизнаних. Престол Філікс відразу ж усе зрозуміє.
-У цьому немає нічого страшного. Престола Філікса я візьму на себе. -демониця все частіше споглядала на сина, який тільки те й робив, що витріщився на Трейсі. Йому пощастило, що демони були захоплені розмовою і не надали цьому значення, але як кожна мама вона розуміла все по його очах.
-Не варіант. Престола Філікса ми залякаємо, добре, а що ж робити з іншими? Навіть невизнані зрозуміють, що щось не те. Ангели та демони поготів. -Серафим стиснув пальці, намагаючись знайти хоч якийсь вихід.
-Можна я скажу? -Трейсі зніяковіло подивилась на батька, отримавши згоду, продовжила. -Я зрозуміла, що захищаєте ви мене від спільних ворогів, які можуть мною шантажувати батька. Але ж усі неприємні ситуації, що зі мною стались, це звичайні шкільні конфлікти. Якщо ви зараз наставите на мене охорону та будете контролювати кожен мій крок, престол Філікс здогадається раніше тесту. Але якщо поводити себе так, як і тиждень тому, ніхто нічого не зрозуміє. У нас буде півтори місяці аби все обдумати, зараз кожен з нас напружений і не може знайти вихід. Та на чисту голову думатись буде краще.
Декілька секунд в залі панувала тиша. Кожен обдумував все, що тільки-но сказала дівчина. Лише Люцифер не міг дочекатись закінчення цієї нідної трапези та навідатись до Тома.
-Мені... -Яйрам кумедно скрутила губи трубочкою. -подобається!
-Підтримую. -Сатана, хижо посміхнувшись, доторкнувся до руки своєї дружини, красномовно підморгуючи.
-Добре. Нехай небезпека з боку моїх ворогів не буде дихати тобі в потилицю, але як вберегти тебе від, як ти сказала, шкільних конфліктів? Я все ж наполягаю на охороні. -Серафим вперто стояв на свому, навіть не думаючи поступитися.
-За це не хвилюйтесь. -вперше, за увесь це час, Люцифер подав голос. «Він вміє розмовляти?» істерично, але тихо хіхікнувши від свого запитання, Трейсі подивилась на демона. -У нас з Трейсі домовленість. Я допомагаю їй, вона допомагає мені. Я від самого початку дбав про неї і...
-Погано дбав, якщо її нещодавно ледь не згубили! -гаркнув Серафим, ледь втрачаючи самоконтроль.
Люцифер з силою зціпив зуби, від чого на його вилицях заграли жовна.
-Надалі буду обачнішим. -все ще крізь зціплені зуби відповів демон. Сатана схвально кивнув. -Нужбо голосувати. Хто проти охорони?
-Я! -Трейсі перша всіх вигукнула, знаючи, що її думка мало кого цікавить в данній ситуації. Але ж не могла вона дозволити говорити в її присутності так, ніби її тут не було й не буде.
-Якщо Люцифер дійсно обіцяє бути обачнішим, я теж проти. -Яйрам, здаючись, підійняла руки.
-Підтримую дружину. Зараз нам шум не потрібен. І так багато хто вже дізнався, що Серафим в моєму палаці. Це підійняло шкільну Раду на вуха, вони думають, що ми хочемо йти проти них війною та захопити територію школи, яка і так у нашій владі.
-Все ж я її батько. І мені вирішувати. -Мітчер лише через декілька секунд відповів, поставивши на данній темі крапку. -Нехай так. Замість п‘яти архідемонів буде всього два. Вони будуть цілодобово охороняти кімнату дівчат, а під час занять за безпеку Трейсі подбає Люцифер.
-Що ж, розумно. -Яйрам, зрадівши закінченню невеличкої дискусії, сперлась на спинку крісла, полегшено зітхаючи.
-Якщо ви не проти, панове, я ненадовго вкраду свою дочку. Нам є про що поспілкуватись. -не очікуючи відповіді Серафим підійшов до Трейсі та допоміг встати.
-Допобачення! -невизнана трохи схилила голову перед Сатаною та Яйрам, намагаючись не дивитись на Люцифера, який вже уявляв, як відштовхує Серафима від дівчини та впивається своїми губами в її. Та що зробити, якщо доля така?! Вона йде зі своїм батьком, а він навідується до Тома. Все вже давно вирішено.
Як тільки двері зачинились, Сатана підійнявся з-за столу вилітаючи з зали через величезне вікно, скидаючи все на важливі справи.
-Люцифер, чим ти зараз будеш займатись? -Яйрам, немов кішка, навіть не кліпала, заглядаючи в червоні очі сина.
-Маю деякі справи.
-Коли звільнишся, прийди до моїх покоїв. І не смій приходити вночі. Під вечір. Нам є про що поговорити.
Демон встав з крісла та підійшов до матері.
-В такому випадку, до вечора. -він галантно поцілував руку Яйрам та послідував шляху батька.
Через лічені секунди він вже був під фортецею, крокуючи до камери Тома. Хлопець очунявся, кістки давно зросли, а розум не марив страшними галюцинаціями.
-Відчиняйте! -наказав демон, опиняючись біля потрібної камери. Охоронці швидко відчинили камеру, впускаючи туди Люцифера.
Том, який очікував на Серафима, здивувався появі іншого демона, але не менш жорстокого.
-Є передсмертне бажання? -Люцифер присів біля брудного Тома, прискіпливо заглядаючи в очі.
-Сестра. -Том благав Шепфа, аби демон змилувався і допоміг йому. -Місяць тому сюди потрапила моя сестра. Без мене вона згине!
-Мені байдуже.
-Прошу, пробачте! Я більше ніколи до Емберлі не підійду! -Том вхопився за руку демона, залишаючи брудні сліди від пальців. Люцифер з силою вдарив його по щоці, змушуючи відпустити.
-Я тут через невизнану. Через тебе вона ледь душу Шепфі не віддала! І ти просиш помилувати тебе? Ніколи!
-Люцифер вдарив Тома по грудях, від чого хлопець скотився по стіні. Його руки обм‘якли, а очі прикрились.
-Охороно!
До камери зайшов один з архідемонів, очікуючи наказу.
-Заберіть його звідси. Киньте в лаву, нехай трохи поплаває.
-Як на це відреагує Сатана? -запитав новенький архідемон, який тут пробув всього декілька годин.
-Ти хочеш скласти йому компанію? -Люцифер підійшов впритул до демона, загрозливо нависаючи над ним.
-Що ви, я просто... я подумав...
-ГОДІ ДУМАТИ! Роби, як тобі велено. А інакше, кажи голівонці «бувай»!