Глава 25

Демон, немов прочитавши думки дівчини, підійнявся з ліжка та огорнув торс простирадлом, яке валялось на підлозі.

-Знаєш, -Трейсі повільно підійняла спину, яка горіла вогнем, та сіла на ліжку. -ти маєш рацію. Хто я взагалі така, щоб перечити майбутньому Повелителю? Ти одружишся на Брітані, вона саме та, хто тобі потрібен, адже вона буде мовчки та покірно терпіти кожну твою зраду. Навіть більше, вона буде казати, що так потрібно! Але не я. Я не з твоїх покірних демониць, які душу продадуть за твою милість. З цієї миті, ми не більше, ніж союзники. Не смій зі мною грати!

Трейсі встала з ліжка, швидким кроком проходячи повз демона. Його лють значно вщухла, але неприємний осад на душі все ж залишився.

-Стій! -владним голосом наказав Люцифер. -Я кому кажу, стій!

Та Трейсі навіть не подивилась в його сторону. Коли вона зробила декілька кроків, її тіло почало нестерпно боліти, ніби ось-ось згорить вщент.

Від безсилля невизнана впала на коліна, та з горла не вирвався жоден жалюгідний стогін. Люцифер вийшов з кімнати та поцокуючи язиком, схилився над дівчиною

-Ти щойно порушила обіцянку, невизнана. -хижа смішка знову прикрашала демонічне обличчя, від чого в очах Трейсі почали мерехтіти цяточки.

-Я ненавиджу тебе, демоне!

-Не ти перша, не ти остання. Все одно згодом прибіжиш за моєю допомогою.

-Йди до біса! Чому ти не даси мені спокій? Невже в тебе більш важливіших справ немає!?

Коли від болю не залишилось і сліду, Трейсі прудко підійнялась з холодного мармуру.

-Йди до моїх покоїв та лікуйся. Згодом прийде лікар і знову огляне тебе.

Від наглості демона Трейсі ледь втрималась на ногах.

-Хто я така аби залишатись у твоїх покоях? Я повернусь до своєї кімнати у школі. Не потрібні мені від тебе подачки. Ще рік будеш смикати тільки через те, що допоміг мені.

-Ти не почула? -очі Люцифера стали ще червонішими, ніж були, змушуючи всі органи чуття кричати SOS. Але ж норов був набагато сильнішим за інстинкт самозбереження.

-Йди до біса.

-Трейсі! Я тебе вб’ю, якщо ти ще хоч один раз відкриєш свого поганого рота в мою адресу!

-Йди. До. Біса! -немов граючись з ним, Трейсі підходила з кожним словом все ближче. Навіть те, що демон був мінімум на голову вищий, не лякало її. Єдине, чого вона зараз прагнула, це вбити його своїми ж руками. Покарати за те, що так безсоромно дав їй надію, що вона може бути поруч, може кохати його й віддатись, вся і повністю. А потім, мов це все робив не він, демон розплющив їй очі на гірку правду. Вона для нього не більше, ніж іграшка.

Люцифер знову схопив її за шию та притиснув до стіни, але, замість того, щоб рівняти їй хребет, він жадібно впився в губи Трейсі, хазяйновито проникаючи до рота своїм язиком. Спочатку дівчина намагалась пручатись, та робила гірше лише собі. Щоразу, як вона крутила головою, він сильніше стискав пальці на її шиї, а коли дівчина зціплювала зуби, демон до крові кусав її губи.

Тільки після цього невизнана зрозуміла, наскільки сильно потрапила в капкан демона. Вона знала, що вже нічого не зможе зробити навіть тоді, коли він скаже їй: “Роздягайся”. Вона сама пообіцяла демону себе. Нехай дівчина й не продавала душу, але, для неї це було майже те ж саме. Принаймні наслідки однакові.

Тоді Трейсі вирішила взагалі нічого не робити. Якщо він вважає її лялькою, то і поцілунок повинен бути відповідним. Доки Люцифер жадібно посмоктував її губи, Трейсі намагалась лише врівноважено дихати. Через декілька секунд демон приглушено загарчав, а потім з новим напором впився в губи дівчини. Знову нічого. Нуль реакції. Люцифер відштовхнув від себе невизнану, немов мішок зі сміттям.

-Якщо ти негайно не повернешся до моїх покоїв, -хлопець досі не дивився на Трейсі. Для нього пручання були набагато кращими, ніж мертві губи, які не здатні приносити жодної насолоди. -ти не побачиш свого батька.

Тато? Він тут?-Трейсі, немов ожила. Її очі загорілись радісними вогниками, а посмішка сама підійнялась ледь не до вух. -Не можу повірити, я нарешті побачу батька.

Невизнана швидко побігла до сходів, аби підійнятись до покоїв демона, який провів тонку фігурку прискіпливим поглядом.

Коли Люцифер повернувся до кімнати, він ніяк не міг викинути слова невизнаної зі своєї голови.

-Та як вона сміє зі мною так поводитись? Вона повинна в моїх ногах повзати, дякуючи, що я звернув на неї увагу! -підійнявши з підлоги чорні джинси, демон прудко заскочив у них. -Чому така зневага до мене? Через що? Через природу?! Я демон, і це цілком нормально, що в мене немає однієї партнерки. Якого чорта я взагалі тут виправдовуюсь?

Одягати сорочку демон не наважився, так як вона нагадувала ганчірку.

Вийшовши з коридору, він попрямував до приймальної зали. Саме там зараз його батьки та Серафим обговорювали вчорашню ситуацію.

Як тільки Люцифер зайшов до зали, Серафим Мітчер підійнявся з місця та хижо посміхнувся.

Довгий стіл був накритий вишуканими стравами та дорогими напоями, змушуючи хлопця подумки присвиснути.

-Доброго дня всім, кого не бачив. -безцеремонно всівшись за стіл навпроти матері та по правий бік від батька, Люцифер зустрівся з грізним, розсердженим поглядом Сатани.

-Люцифер, вітаю. -Серафим Мітчер підсунув стілець та сів біля Яйрам. -Перш за все, хочу подякувати тобі. Я щиро здивований тим, що ти врятував мою доньку та не побоявся суперечити Сатані заради порятунку Трейсі. І як кожен батько, я повинен знати в яких ви стосунках. -хоч Мітчер і дякував демону, та очі його були презирливо зіщулені, а губи стиснуті в тонку лінію.

-Не переймайтесь, в любовних утіхах ваша донька мене не цікавить.

-Люцифер! -Сатана гепнув долонею по столі, змушуючи спину Люцифера автоматично вирівнятись. -Стеж за словами. Перед тобою Серафим!

-Я думаю, не варто нам так різко реагувати на слова Люцифера. - Як будь-яка мудра жінка, Яйрам спробувала розрядити обстановку. -Любий, він же твій син, чому ти так дивуєшся?

-І все ж. Які у вас стосунки та що вас пов’язує? -Серафим Мітчер не зводив погляду з Люцифера, який нахабно посміхався. Знав би Мітчер, про що саме зараз думає демон, давно б розірвав його.