Глава 13

Трейсі уважно слухала його ніжний голос, слухаючись ангела в усьому. Вона ніколи не була такою покірною, як зараз. 
-Зосередься на животі. -скомандував Недді. 
-Зосередилась. -прошепотіла дівчина.
-Що ти відчуваєш? 
-Жар. 
Недді незручно посміхнувся. Йому подобалось те, як покірно все виконує дівчина. Він навмисно відволікав її своїми дотиками, аби невизнаній було важко зібратись.  
-Це не те, що ти повинна відчувати. Сконцентруйся на іншій енергії. 
Трейсі намагалась розслабитись та забути про його дихання на своїй потилиці, про його холодну руку, яка ніжно стискала її живіт. 
Це їй майже вдалося. Вона зробила декілька глибоких подихів, сконцентрувалась на животі та трохи напружила його. Недді відчув зібраність дівчини, тому продовжив: 
-Подумки збери енергію з кінцівок на ногах, руках, уяви, як ця енергія рухається по твому тілі. Вона йде в єдиний центр. Цей центр-твій живіт. Збери в ньому всю енергію. 
Голос хлопця заводив дівчинку майже в гіпноз, але Трейсі з усіх сил намагалась зробити те, що від неї очікують. Вона хотіла слухати його, хотіла підкорятись та виконувати всі прохання. На мить їй здалось, що виховує Недді зовсім не дракона, а саму Трейсі. 
-Що ти відчуваєш? - запитав хлопець знову трохи надавивши їй на живіт. 
-Легкий холод по плечам та ногам. Як в животі щось... літає. Ніби рухається. 
-Добре. А тепер спробуй розслабитись. Подумай, як твоя шкіра починає випускати потоки енергії. Особливо живіт. Зроби це, мила. 
Його останнє слово змусило дівчину ледь не повиснути в нього на руках, та Недді вчасно притримав дівчину. 
«Зберись, Трейсі! Він не повинен подумати, що ти закохалась як першокласниця!» -Трейсі знову намагалась заспокоїти свої гормони диханням. Вона почала розслаблятись, уявляючи, як просочується крізь кожну кліточку її тіла те, що знаходилось в ньому. На секунду вона заплющила очі, перериваючи зв‘язок з Арабеллою. Їй вдалося. Легким поштовхом вона випустила всю енергію, яка знаходилась в ній. 
-Молодець. А тепер ти повинна відчути мою енергію. -Недді забрав руку з її живота та повернув невизнану обличчям до себе. -Спробуй відчути мене. 
-Я... я і так тебе добре відчуваю. -вимовила Трейсі незручно відводячи погляд. Недді лише тихо засміявся. 
-Приготуйся. 
Знову. Знову покора. Дівчина покірно виконувала все, що він казав. Цього разу вона заплющила очі, в очікуванні. 
-Відчуваєш щось? 
-Ні. 
-Зосередься. Я вже декілька разів намагався впустити в тебе свою енергію, але ти не впускаєш її. Знову думки в помічь. Уяви, що між твоєю та моєю енергією немає межі. Ну або ще щось, що допоможе тобі. 
Трейсі важко зітхнула. Вона повністю поринула в ейфорію, блаженно розслабивши кожну кліточку тіла. Вона очікувала відчути енергію ангела, не помітивши, що ледь стоїть на ногах. Весь цей час Недді притримував її, аби невизнана не впала. Сильний поштовх. В центрі живота Трейсі відчула, як повітря швидко пробралось через її шкіру всередину дівчини. По тілу пройшла сильна хвиля мурашок, змушуючи Трейсі здригнутись. 
-Це і є моя енергія. -Недді зустрівся з очима дівчини, в яких читалось здивування.
-Мене нудить. -злякано сказала Трейсі. 
-Не переймайся. Таке буває коли ти вперше впускаєш в себе чиюсь енергію. Зараз ми спробуємо з тобою розпізнати енергію одне одного. На смак, на запах, на колір, на все! 
-Як? 
-Заплющ очі. -Трейсі покірно заплющила очі. Вона трохи розслабилась, тому набралась сміливості і підійняла руки, обхопивши шию ангела. Недді в свою чергу трохи сильніше притиснув дівчину до себе. -Я не буду впускати свою енергію в середину тебе. Але вона буде навколо тебе. Спробуй не тільки вивчити її, але й запам‘ятати. 
Трейсі, після того як навчилась впускати в себе енергію, стало набагато легше відчувати її, хоча треба було прикладати не малих зусиль. Вона відчула запах карамелі та кориці, в очах мерехтів коричневий колір, в роті відчула присмак солодкого меду, що смусило її посміхнутись. 
-Що ти відчуваєш? 
-Відчуваю... присмак дуже солодкого меду. Перед очима коричневий колір, а запах якийсь дивний. Неначе тільки що розтопили карамель та змішали з корицею. -Трейсі знову посміхнулась. 
-Добре. Тепер спробуй знову виділити з свого тіла енергію, не всю, тому що тоді можеш втратити свідомість. Спробуй розповсюдити енергію навколо себе. 
Знову складно. Коли невизнана вже хотіла опустити руки, вона відчула свою енергію, яка тихо підкрадалась до кліточок шкіри, повільно сповзаючи з них. 
Недді відчув слабку, але паморочну енергію дівчини. Смак, неначе солодка вата з гірким віскі. Перед очима завмерла чорна пелена, а запах нічого не нагадував крім пекла. 
-Дуже дивно. -Недді розплющив очі, вдивляючись з обличчя невизнаної. Дівчина стояла з заплющеними очима, іноді зводячи брови намагаючись випромінювати енергію. -Трейсі, спробуй впустити свою енергію в середину мене. Зосередься, збери клубок енергії в свому животі, а потім одним різким поштовхом випромінюй її в центр мого живота. Спробуй. 
Недді терпляче чекав. Через кілька хвилин він відчув вже знайому для нього енергію в її животі, тому заплющив очі, очікуючи познайомитись з нею поближче. Ангел відчув легкий поштовх в його тіло. Не вагаючись, він його впустив. Але те, що відбулось далі, він зовсім не очікував. Його огорнуло нестерпне бажання, замість того, аби відчути її енергію, він відчував, як сильно його почало тягти до дівчини. Недді злякано відштовхнув дівчину. 
-Що таке? -не менш здивовано запитала дівчина. 
-Ні. Нічого. Продовжимо наше заняття. Дивись в очі Арабеллі. 
Недді все ще важко дихав. Йому було важко зосередитись. Він не розумів, що саме сталось і в яку мить він припустився помилки. Трейсі не менш здивовано підійшла до самки, знову заглянула їй в очі і почала уважно слухати ангела. 
Через півтори години Трейсі вже вміла встановлювати зв’язок з Арабеллою. Вона могла подумки розмовляти з нею. Трейсі щось говорила Арабеллі, а та в свою чергу відповідала своєю енергією. Якщо енергія тепла-самка згодна з Трейсі, якщо холодна-навпаки, вона висловлює своє обурення. Енергія Арабелли була рожевого кольору, нагадувала смак солодкої жуйки, а запах весінніх квіточок. 
Тепер, як тільки Арабелла буде нервувати, Трейсі зможе подумки встановити з нею зв‘язок на відстані та заспокоїти самку. 
-Що ж, Трейсі. Я думаю, на сьогодні достатньо. Ти навчилась встановлювати з нею зв’язок. Ти зможеш чути її подумки, тому найближчі декілька днів Арабелла не становить загрози. Я думаю, ми може повертатись до школи. 
Недді все ще був не таким говірким, як на початку заняття. Його щось турбувало, але він не наважувався поділитись цим з дівчиною. Вони дійшли до виходу з лабіринту, Недді сухо попрощався, розклав крила та взлетів, ховаючись за білими хмарами. 
Трейсі важко зітхнула та пішла до галявини, на якій ніжились учні школи. Дівчина побачила Емберлі, яка розмовляла з розфарбованими демоницями. Вирішивши їй не заважати, Трейсі підійшла до Брайана, який весь цей час мовчки стояв в гордій самоті. 
-Привіт. -привіталась Трейсі. 
-О, знову ти. Щось сталось чи ти просто так підійшла? 
-Просто так. 
-У нас зараз друге заняття з архангелом Ана-Марією. Вона сказала, що з нетерпінням чекатиме твого повернення. 
-Чому я не здивована? 
На галявину вийшла початок Ненсі в супроводі двох архідемонів та архангела Ана-Марії. 
-Третій та четвертий курс, по своїм аудиторіям! Швидко! -крикнула демониця, зручно стаючи по центру галявини. 
Залишилось багато ангелів та демонів, серед них було достатньо невизнаних, але Трейсі відчувала, що щось йде не так. Ці погляди, які вона ловила на собі, тихий шепіт демониць та підморгування ангелів. 
-Сьогодні заняття буде поєднано! Перший курс та другий курс. Будете тренеруватись разом. -початок Ненсі втомлено зітхнула. 
-Невизнані, ви будете тренеруватись віддавати та приймати енергію. Демони та ангели, будете тренерувати невизнаних. Розбийтесь по парам. Для кожного невизнаного виділено по ангелу та демону. -прогорлала архангел Ана-Марія. 
Біля Трейсі зупинились два божества. Худощавий, з чорним волоссям, блідою шкірою та з азіатськими рисами обличчя ангел та товстенький рудий демон. 
-Привіт. -незручно ступаючи з ноги на ногу привіталась невизнана. 
-Я Люк. -сказав без особливого ентузіазму демон. 
-Мене звати Танн. Сподіваюсь, ми подружимось. -з милою посмішкою сказав ангел. 
Ангели, демони та невизнані почали тренеруватись, чітко виконуючи вказівки архангела Ана-Марії та початок Ненсі. 
Трейсі вивчала енергію даних їй партнерів. Тепер вона набагато швидше виділяла свою енергію та впускала енергію інших. Трейсі почало подобатись заняття. Люк навіть навчив її виділяти енергію руками, таким чином збиваючи божество з ніг. Танн був їх піддослідним. Він стримував удари невизнаної, а Люк завжди був чимось невдоволений. 
Через якусь годину демон похвалив Трейсі, сказавши, що вона швидко вчиться. 
-Увага! -крикнула початок Ненсі. -Зараз кожен з вас по черзі буде підходити до нас та випромінювати свою енергію! Інші повинні сказати, яка вона за коліром та з чим асоціюється. Більшого не вимагаємо. Почнемо з демонів. Перший в списку-Діл. 
Демони по черзі почали виходити та випромінювати свою енергію, інші ж викрикували колір та асоціацію енергії. Після демонів почали виходити ангели. А після ангелів черга дійшла до невизнаних. 
-І так, Трейсі! -початок Ненсі почала вдивлятись в натовп. Дівчина важко зітхнула та підійшла до демониці. 
Трейсі, аби не відчувати на собі багато поглядів, заплющила очі. Через декілька секунд вона зібрала достатньо енергії в центрі живота. Почекала декілька секунд, знову зібрала енергію. І ще. Ще раз. Тепер вона ледь стримувала себе, аби не випромінювати енергію занадто рано. 
-Ну, люба, що ти чекаєш? -запитала демониця. Трейсі хижо посміхнулась, розплющила очі та з силою штовхнула енергію в бік натовпу. 
Невизнані не втримали такий потік енергії, вони судомно відступили назад. Та ангели й демони залишились стояти на своїх місцях, здивовано дивлячись на невизнану. 
-Нічого собі, енергія! -вигукнув Боб, встаючи з трави. -Я думав, у неї там квіточки всякі. 
-Квіточки всякі, любий, я тобі на цвинтар принесу. -гаркнула Трейсі. 
-Колір? -запитала архангел Ана-Марія. Кожен мовчав. Лише Брайан тихо відповів: 
-Чорна. Темна. Ні одного промінчика світла. Темніше темної ночі. 
-Смак? 
-Занадто гіркий, віскі або ром. 
Брайан уникав погляду Трейсі, а дівчина здивовано дивилась на нього, шукаючи підтримки. 
-Запах? 
-Запах... запах пекла.
-Трейсі, йди на своє місце. -початок Ненсі почала нервувати, але продовжила викликати невизнаних. 
Дівчина відчувала на собі безліч поглядів, перешіптувань та посмішок. Вона думала лише про те, аби це заняття якомога швидше закінчилось. Її гордість не дозволяла втекти, Трейсі стояла з високо піднятою головою, демонструючи все своє демонське єство. 
-На цьому заняття, закінчено! Можете йти по кімнатам або залишитись тут. Байдуже. Другий курс-чекаю вас завтра в нашій аудиторії. -початок Ненсі розвернулась та попрямувала разом з архідемонами до дверей школи. Архангел Ана-Марія взлетіла, ховаючись за хмарами. 
-Брайане! -Трейсі підбігла до хлопця, схопивши за руку. 
-Що, Трейсі? -нервово огризнувся невизнаний. 
-Що таке? Чому ти так поводишся? 
-Може, досить грати роль хорошої дівчинки? Я відчув твою енергію! Одна пітьма! Ти не можеш бути такою щирою, доброю та привітною, а мати ось таку демонську енергію! Ти щось приховуєш, Трейсі. І не хочеш мені це розповідати. 
-Брайане, я не розумію.. 
-Ти все розумієш! 
Трейсі дійсно не розуміла, про що саме Брайан намагався поговорити. Дівчина  важко зітхнула та проста відійшла в бік, дозволяючи хлопцеві піти. Невизнаний багатозначно хмикнув та пішов до школи. 
«Не буду плакати! Не буду! Чортова енергія! Не буду плакати!» -прокручувала у своїй голові Трейсі, обхопивши плечі руками. 
-Відпустіть! Відпусти мене, прошу! -невизнана повернулась, побачивши Боба. Його тягли два архідемона прямо до дівчини. Всі присутні почали уважно спостерігати за всім, що відбувалось. Демони почали поважно кланяти голови, ангели опускали свої очі. За архідемонами йшов Люцифер, з самовпевненою посмішкою. 
-Не треба, я все скажу! -Боб намагався вирватись, та два архідемона були набагато сильніші, ніж один земний невизнаний. 
-Трейсі, вітаю. -привітався Люцифер ставши навпроти дівчини. Боба всадили на коліна перед нею,  все ще тримаючи по обидва боки. 
-Ти що робиш, дурень? Геть з глузду з‘їхав? -тихо прошепіла Трейсі. -На нас всі дивляться! Припини негайно! 
-Що таке, невизнана? Я виконую свою обіцянку. Мовчи і насолоджуйся. 
Люцифер повернувся обличчям до Боба, стаючи біля Трейсі. 
-Починай. -з хижою посмішкою сказав Люцифер. 
-Трейсі! Трейсі, прошу тебе, пробач! Я не хотів, пробач мені! -почав благати Боб, з жахом дивлячись на дівчину. На декілька секунд Трейсі злякалась такої поведінки. «Що ж він йому зробив, що він так боїться?» 
Невизнана подивилась на Люцифера, якому ця сцена приносила одну лише насолоду. Вона знову перевела погляд на Боба, він вирвався з лап архідемонів та підповз до ніг Трейсі. Невизнаний почав цілувати її бордові туфельки, викликаючи у Трейсі нудоту. Вона спробувала відійти, але Боб тримав її ноги міцною хваткою. Та дівчина не збиралась терпіти таке, вона знову зробила крок назад, ледь не впавши. Але Люцифер швидко притримав Трейсі за талію. Їхні погляди зустрілись. Демон без слів зрозумів, що хоче невизнана. 
-Заберіть. -навіть не збираючись відводити погляд, сказав демон. Боба швидко відсунули від Трейсі, яка в цей час ледь помітно хитала головою. 
-Чому ти боїшся, невизнана? -Люцифер тихо прошепотів їй на вушко, змушуючи шкіру покритись мурашками. -Хіба не цього ти хотіла? Той, хто кривдив тебе, стоїть на колінах та просить вибачення. Я обіцяв кожного ставити на коліна перед тобою. Ти погодилась. Що ж ти тепер так благально дивишся на мене? 
-Не так ми домовлялись. -у відповідь прошепотіла Трейсі, легенько штовхнувши Люцифера кулачком в груди, та демон навіть не збирався відходити. Боб досі стояв на колінах час від часу просячи пробачення. Архідемони терпляче стояли поруч. 
-Люцифер! Ти обіцяв його варити в казані, а не перед всією школою ставити мене в незручне становище. 
-Ти пробачиш Боба? -ніби не слухаючи її, запитав демон. 
-Ні. 
-Заберіть його в пекло! Ви знаєте, що робити. -Люцифер відпустив невизнану та відійшов на крок вперед. 
-Ні, ні! Ні, прошу! Не треба! Трейсі, він мене вб‘є, благаю! -не вгамовувався Боб. Дівчина вже хотіла сказати, що вибачила його, але не встигла. Люцифер з силою вдарив Боба по обличчю ногою. Тіло хлопця обм‘якло в руках архідемонів. Його голова, мов в ляльки схилилась до низу, він все ще стояв на колінах. Трейсі з жахом закрила рот рукою. 
-Що ти... що ти зробив? -на очі дівчини вуступили сльози. Її тіло било мілким тремтінням, а голос надривався при кожному всхлипі.