Глава 14

-Розумієш... кхм. Після цієї розмови, я проведу тебе до бенкетної зали, там будуть усі гості. Нічого цікавого. Просто сидиш з годинку, дві, за столом, приймаєш привітання та подарунки разом зі своїм чоловіком. Потім декілька фотографій на пам’ять, потім застілля, потім танці, а потім -хто що хоче, те і робить. Але тільки до півночі, адже коли місяць буде на середині неба, потрібно провести декілька ритуалів. Перший з них — ритуал поєднання. Один демон, який, до речі, досі не прибув, вколе твій палець. Кров Херувима Цербера та твою поєднають у спеціальній колбі, яку віддадуть вам на згадку про те, що ви подружжя.

Трейсі встала з ліжка, беручи до рук склянку з водою. Чим більше вона чула про “подружжя”, тим більше відчувала себе скутою. Ці церемонії, звичаї, ритуали... усе це не на жарт лякало її. Адже з кожним проявом Небесних традицій демониця згадувала про невидиме тавро.

-Другий буде більш цікавим. Його називають ритуалом радості. Проведуть дууужеее стару гру. Я казав Серафиму Мітчеру, що вже декілька століть цей ритуал не проводять, але твій батько стояв на своєму. Він вважає, що цим ритуалом ти зможеш довести не тільки чоловікові, а й усім присутнім, що не залежиш від Цербера. -зітхнувши, Олівер запустив п’ятірню у волосся, поправляючи його. -Ти повинна будеш виграти у змаганні.

-А що за змагання, пояснити не хочеш? -відпиваючи, Трейсі знову сіла на ліжко. Тугий корсет завдавав дискомфорт, але терпіти можна було.

-Повинно бути дві команди, одну з яких поведеш ти, іншу -Цербер. Гості приймають участь по бажанню, але не більше й не менше п’яти учасників у кожного. Кожна з команд створює шар з енергії, після чого кожна куля отримує п’ять ударів від суперників. У кожного учасника всього одна спроба. Якщо хтось не зможе розбити шар, то безнадійно програв. Переможець доводить, що у цьому шлюбі головний. Але якщо переможеш ти -доведеш, що нарівні зі своїм чоловіком.

-Дивна... гра.

-Це не гра. -суворо звівши брови, заперечив демон. -І останній ритуал -перша шлюбна ніч.

Хмикнувши та голосно сплеснувши руками, Трейсі ледь стрималась, аби не закричати. Вона мовчки посміхалась, вбиваючи Олівера поглядом.

-Про цей ритуал я знаю. Доообрее знаю.

-Чудово! Не доведеться тобі розповідати про нього більш детально.

-Де мій тато? Я хочу бачити його. Тут і зараз.

-У дворі, зустрічає гостей разом з Цербером.

-Нам не пора до них приєднатись? -все так само натягнуто посміхаючись, Трейсі встала з ліжка та відклала напівпусту склянку з водою.

-Як хочеш. У тебе ще є хвилин двадцять на відпочинок.

-Хочу до батька. Маю до нього невідкладну розмову.

Олівер вказав рукою на двері, підіймаючись.

Крокуючи коридорами, Трейсі ледь встигала запам’ятовувати дорогу, адже кожної секунди її думки повертались до останнього ритуалу. Авжеж, на Землі це не ритуал, і нічим займатись там не потрібно. А це давно вже не Земля! Це Небеса. Тут усе “обов’язково” і навіть заміж за обов’язком віддають.

Опинившись у холі, вона побачила Мітчера, який розмовляв з деякими демонами. Впевнено підійшовши до нього, Трейсі мило посміхнулась:

-Вітаю! -трохи прихиливши голову у бік демонів, вона потягла Мітчера за руку. -Мені терміново треба батько, прошу вибачити нас.

-Я повернусь через декілька хвилин і ми продовжимо. -втомлено звернувся до співбесідників Серафим. Варто було їм відійти ледь не у кінець приміщення, як чоловік тут же нахмурив брови та стиснув губи.

-Це замість “Доброго ранку”? -Трейсі склала руки на грудях, посміхаючись.

-Доброго ранку. -машинально відповів демон, теж посміхаючись, але зовсім не мило.

-Тату... -очі демониці забігали з боку в бік, не знаючи, як розпочати цю розмову. -мені Олівер розповів про ритуали.

-Знаю. Це я його попросив. -здавалось, ніби Мітчер вже знає, у яку сторону тече розмова, але не поспішав.

-Мене дуже бентежить шлюбний ритуал.

-Що саме тебе бентежить? Може, Олівер забув тобі його розповісти у подробицях? -було помітно, що Серафим знущається. Значить, досі сердиться через Розу. Та Трейсі чхати хотіла як на Розу, так і на їх “кохання”. -О, то ти не хвилюйся! Я, як твій батько, все тобі розповім. -на мить Трейсі зовсім забула про впевненість. Її очі щипало, а горло здавлювало лещатами. -Це коли чоловік і жінка займаються коханням до ранку, а вранці мило собі сплять. Також дружина у першу шлюбну ніч може зробити подарунок і виді ласок своєму...

-Тату! -грубо перервала Трейсі, гидливо дивлячись на батька. Єдине, про що вона зараз шкодувала, це те, що довірила всю себе Мітчеру. Знала ж, якщо щось зробить не так, він обов’язково зробить свій хід. -Здається, у нас була розмова на цей рахунок.

-Була. -більш спокійно відповів Серафим, починаючи шкодувати про свої слова. -Не хвилюйся, я сказав йому, що ти хвора. Хвороба заразна, а знаючи Цербера та те, що біля нього й пчихнути не можна, він тебе не торкатиметься.

-А відразу не можна було ось так відповісти?

-Готуйся, Трейсі. Твій чоловік щойно прийняв останнього гостя, весілля починається! -сплеснувши долонями та хижо посміхнувшись, Мітчер завів погляд за спину дочки. Трейсі пішла його прикладу, обертаючись.

Херувим Цербер у супроводі двох демонів, наближався до високого столу посеред зали.

-Тобі туди. -демон вказав пальчиком на стіл, обіймаючи Трейсі за талію.

-Що тепер буде? -тихо заскиглила дівчина, кволо прямуючи до чоловіка у супроводі Серафима.

-Весілля, доню, весілля.

-Моя прекрасна дружина! - Цербер широко розвів руки, підходячи ближче. На мить Трейсі зупинилась, не знаючи, як на це реагувати. Але коли Херувим обережно поцілував її руку, біла пелена перед очима вмить щезла. -Прошу. -він вказав рукою на одне з крісел, галантно відсуваючи його.

-Дякую. -хриплим голосом промовила Трейсі, подумки заспокоюючи себе.

Цербер сів поруч, широко посміхаючись. До столу почали підходити демони. Кожен з них щось дарував парі, відходячи. Фурія разом зі своїм батьком, Серафимом Самігіном, подарували Трейсі скриньку з дорогими коштовностями, а Церберу якісь камінчики, чому демон був несказанно радий. Яйрам та Сатана подарували пропуски у свій палац, навіть запросили відсвяткувати день демонів у них. Про цей день Трейсі дізналась від Олівера, який весь час стояв поруч та тихо, зовсім не помітно усе пояснював. Виявляється, у ангелів та демонів є всього одне спільне свято -день рівноваги. Тоді і демони, і ангели, разом святкують його. Але день ангелів та день демонів проводять лише зі своїми. Воно й не дивно, знаючи їх неприязнь одне до одного.