Глава 11

Підійнявшись зі свого крісла та натягнувши найпривітнішу посмішку, Серафим радісно сплеснув долонями. Трейсі послідувала батькові, посміхаючись поруч.

До них наближались молода жінка та досить літній демон.

-Вітаю! -першим привітався Мітчер, простягаючи чоловікові руку для потискання. -Дозвольте познайомити з дочкою. Влада Трейсі. Доню, це господства Агарес у компанії своєї дивовижної дружини -Мойрей.

-Дуже приємно, Трейсі. -Агарес підійшов до дівчини, цілуючи руку та залишаючи вологий слід.

-Дякую. Мені теж.

-Нехай цей шлюб приносить тільки щастя. -щиро побажала Мойрей, знову чіпляючи свого чоловіка під лікоть.

До воріт знову підлетіла карета, потім ще одна, і ще одна...

На мить Трейсі охопила паніка, адже так швидко запам’ятовувати їх імена вона не змогла б, навіть з супер здібною пам’яттю.

-Трейсі, познайомся, -з дивних думок демоницю вивів голос батька, який продовжував представляти гостей. -Херувим Безин у супроводі дружини, Олеандри.

-Дякую за запрошення, нам дійсно приємно побувати у Вас у гостях. -ввічливо подякував демон.

-Та Ваша донечка просто красуня. І чому раніше світу цей скарб не показували? -Олеандра безсоромно роздивлялась Трейсі, щиро захоплюючись.

-На те вона і скарб, аби краще сховати.

Коли вони зайшли до будинку, до Серафима підійшли наступні запрошені гості. Це виявився Серафим Самігін та його славнозвісна дочка Фурія, з якою Мітчер так сильно бажав познайомити своє чадо.

-Мітчере, друже, та ти з кожним роком лише молодшаєш! -Самігін міцно потиснув руку приятелеві, переводячи погляд на Трейсі.

-Познайомтесь, моя дочка, Трейсі.

-Фуріє, доню, сподіваюсь у тебе вистачить клепки не опустити шанс та дізнатись про цю юну демоницю більше. -потерши лисувату голову, звернувся Самігін до дочки, яка тут же закотила очі.

-Я Фурія. Рада знайомству. -дівчина простягнула тендітну руку Трейсі, яка тут же жваво потиснула її. Фурія була володаркою дивовижного білого волосся, яке сягало ледь не самої підлоги.

-Навзаєм. Я обов’язково знайду тебе у будинку, потеревенимо.

-Як діти Серафимів? -зіщуливши очі, запитала Фурія.

-Усе можливо.

Минуло не менше двох годин, та гості досі приходили. На секунду Трейсі здалось, що у холі місця не вистачить усім, але радувало одне -вона дійсно встигла познайомитись з трьома досить впливовими людьми. Серафим Вассаго у супроводі друга, Херувима Шакса, який пообіцяв їй танець, був одним з них.

-Я вже не можу стояти. А посміхатись навіть не намагаюсь. -тихо прошепотіла дівчина, переступаючи з однієї ноги на іншу.

-Терпи. Залишилось не так вже й багато.

-Кого? Кого ще ми чекаємо? -нетерпляче зашипіла демониця, масажуючи щоки.

-Сім’ю Сатани.

Серце неприємно кольнуло, а зіниця звузились, помічаючи чорну карету біля воріт.

-А от і вони. -Мітчер легенько потер доньку по спині, підтримуючи. -Буде важко, Трейсі, але поводь себе гідно.

Зараз демониця не відчувала нічого, крім образи на батька. Адже через нього не лише виходить заміж, а й відмовляється від коханого. Можливо, це їх остання зустріч.

З карети вийшов Сатана, натягуючи на обличчя привітну посмішку. За ним Яйрам...

-Де Люцифер? Тату, ти обіцяв! -на очі Трейсі накотились сльози, тіло било мілке тремтіння, змушуючи ноги підкоситись. Мітчер непомітно підхопив її, хмурячись. -Я повинна його побачити.

-Заспокойся. Зараз же.

Сатана разом з дружиною були у декількох метрів від них, це змушувало Серафима нервово споглядати на демонів та якнайшвидше заспокоїти дочку.

-Він буде, Трейсі. Але трохи пізніше.

Ці слова, немов заспокійливе,змусили Трейсі опанувати себе.

-Вітаю у своєму домі! -Серафим радісно потиснув руку Сатані, доки Трейсі старанно ховала обличчя, опустивши голову.

-Дякую за запрошення. Нам дійсно приємно познайомитись з твоєю дочкою.

-Дозволь представити, Трейсі, моя донечка. -Мітчер легенько штовхнув дівчину, змушуючи підійняти голову.

-Для мене це честь. -тихим голосом мовила, на коротку мить заглядаючи у червоні очі Сатани.

-Та ти просто красуня, Трейсі. -Яйрам підійшла трохи ближче, безцеремонно підіймаючи двома пальцями обличчя Трейсі за підборіддя. -Нехай цей шлюб буде довгим та щасливим.

-Дуже дякую. -посміхнувшись, Трейсі легенько схилила голову, виявляючи повагу.

-Олівере, проведи наших гостей, будь ласка. -Мітчер звернувся до демона, який увесь час стояв поруч.

Варто було Яйрам відійти й на крок, як Трейсі зустрілась з червоними очима. На мить її тіло ніби забуло, як ворушитись. Все, що вона змогла, це важко видихнути. Перед нею стояв Люцифер, а поруч з ним... Брітані.

На мить демон зіщулив зіниці, дивуючись, та варто було дівчині опустити погляд, як він тут же перемкнув свою увагу на інше.

-Вітаю, Трейсі. - тихо, загрозливо прошепотів Люцифер, лукаво посміхаючись.

-Що? Ви знайомі? -тут же встряг у розмову Серафим, стискаючи пальці у кулаки.

-Доводилось якось зустрітись. Вітаю, Серафиме. Чому ж раніше не казали, що у Вас дочка така гарненька? -після цієї фрази Брітані обурливо штовхнула чоловіка у бік, але Люцифер ніяк не відреагував на це, продовжуючи дивитись на Серафима.

-Вітаю з заміжжям, Трейсі. Нехай цей шлюб принесе багато діточок. -мило посміхнувшись, привітала Брітані.

Найбільше за все їй зараз хотілось обійняти Брітані, забути про все та почати заново. І вона може це зробити. Хоча б сьогодні.

-Дякую . Вас теж можна привітати, адже нещодавно офіційно повідомили про свої стосунки. -не важко було здогадатись, що Мітчер це сказав навмисно, вкотре нагадуючи Трейсі, що про Люцифера й мріяти не може.

-Поки що рано вітати. Ми лише підписали шлюбний договір та провели брахман. -ліниво відповів демон, ховаючи руки у штанях.

-Весілля попереду. -тут же поспішила добавити Брітані, щільніше притуляючись до Люцифера.