Розділ 13. Це вона

Головна зала дому моди змінилася до невпізнання. Між двома рядами крісел простягався широкий подіум зі світлого полірованого каменю, над яким мерехтіли десятки магічних світильників, заливаючи простір м'яким сяйвом. Їхнє світло було влаштоване так, щоб увага глядачів незмінно залишалася прикутою до моделей, а тканина кожної сукні переливалася від найменшого руху, підкреслюючи задум творця колекції.

Нам з Рейнаром відвели місця в першому ряду, зовсім неподалік від самої пані Артьє. Саме тут традиційно розташовувалися найпочесніші гості вечора, тож довкола вже зібралися представники впливових родин столиці, відомі колекціонери, власники модних домів і журналісти, які поспішали зафіксувати кожну важливу деталь.

Щойно всі розсілися по своїх місцях, як у залі поступово стихли розмови. Музика зазвучала трохи гучніше, світло приглушили, залишивши яскраво освітленим лише подіум, і перша дівчина впевненою ходою вийшла назустріч глядачам.

Колекція справді заслуговувала на увагу. Пані Артьє знову зуміла здивувати навіть тих, хто давно вважав, що бачив у світі високої моди абсолютно все. Одна сукня змінювала іншу, відрізняючись фасоном, тканиною та відтінками, а моделі рухалися настільки легко та природно, ніби не демонстрували вбрання, а розповідали цілу історію без жодного слова.

Я машинально відзначала незвичайні деталі крою, цікаві поєднання тканин і прикрас, хоча думки раз у раз поверталися до розмови, яку ми так і не встигли завершити в кареті. Слова Рейнара продовжували звучати в пам'яті, не дозволяючи повністю зосередитися на тому, що відбувалося довкола.

Та в якийсь момент щось змінилося.

Я не змогла б пояснити, що саме змусило мене звернути увагу на чоловіка, який сидів поруч. Напевно, за роки шлюбу починаєш помічати такі речі абсолютно несвідомо. Його спина ледь помітно напружилася, пальці сильніше, ніж зазвичай, стиснули підлокітник крісла, а погляд перестав байдуже ковзати подіумом і зупинився на одній з дівчат.

Я мимоволі простежила за напрямком його погляду.

Подіумом повільно йшла молода білявка в легкій струмливій сукні кольору марсала. М'яка тканина гарно переливалася у світлі магічних софітів, підкреслюючи плавність кожного руху, а довге світле волосся вільно спадало на плечі, створюючи відчуття дивовижної легкості. Дівчина трималася настільки впевнено, ніби не помічала десятків поглядів, спрямованих на неї, однак, зрівнявшись із нашим рядом, несподівано подивилася в бік глядачів.

Лише на одну коротку мить.

Я не встигла зрозуміти, чи зустрілися їхні погляди, однак цього виявилося достатньо, щоб всередині неприємно кольнуло якесь невиразне відчуття. Рейнар продовжував дивитися їй вслід недовго. Всього кілька секунд, після чого ніби схаменувся та знову перевів погляд на подіум, наче нічого незвичайного не сталося.

Напевно, будь-яка інша людина не звернула б на це жодної уваги. Будь-яка інша. Але я надто добре знала власного чоловіка. І саме тому вперше за весь вечір впіймала себе на думці, що мені зовсім не хочеться дізнаватися ім'я цієї дівчини.

Наступні виходи змінювали один одного. Гості жваво обговорювали побачене, хтось неголосно захоплювався незвичним кроєм, хтось вже будував припущення, яка з суконь стане головною окрасою майбутнього сезону. Залою раз у раз прокочувалися оплески, а пані Артьє ледь помітно посміхалася, явно задоволена тим враженням, яке справляла її нова колекція.

Зазвичай і я з задоволенням спостерігала за такими вечорами. Мені завжди було цікаво бачити, як одна ідея поступово перетворюється на завершений образ, як змінюється настрій колекції від першого виходу до останнього та яким чином дизайнерові вдається поєднати зовсім різні вбрання в одну історію.

Сьогодні ж я впіймала себе на тому, що не можу пригадати жодної сукні, яка щойно пройшла подіумом. Я дивилася вперед, проводжала поглядом дівчат, плескала разом з іншими гостями, однак все, що відбувалося, ніби проходило повз мене, не залишаючи після себе жодних спогадів.

Напевно, показ вже добігав кінця, адже музика поступово стихла, а потім магічні світильники спалахнули яскравіше, знову освітлюючи всю залу.

Одна за одною дівчата знову з'явилися на подіумі, вишикувавшись півколом. Останньою до них піднялася пані Артьє. Вона виглядала по-справжньому щасливою та насилу приховувала хвилювання, приймаючи заслужені оплески гостей.

Я теж підвелася зі свого місця, вітаючи талановиту майстриню разом з усіма присутніми.

Рейнар більше не звертав уваги на світловолосу дівчину. Він спокійно аплодував пані Артьє, як і решта гостей, однак я несподівано впіймала себе на тому, що продовжую шукати білявку поглядом.

Вона стояла трохи осторонь від інших моделей, так само зберігаючи бездоганну поставу і спокійний вираз обличчя. Напевно, саме в цю мить дівчина відчула мій погляд, бо повільно повернула голову в мій бік.

Наші очі зустрілися лише на коротку мить. І мені здалося, що в кутиках її губ майнула ледь помітна усмішка. Настільки легка і швидкоплинна, що вже наступної секунди я сама засумнівалася, чи справді вона була, чи моя уява просто домалювала те, чого насправді не існувало.

Оплески поступово стихли, і пані Артьє зробила кілька кроків вперед.

- Дорогі друзі, - з усмішкою промовила вона, - дякую кожному з вас за те, що розділили зі мною цей вечір. Для будь-якого майстра немає більшої нагороди, ніж бачити щирий інтерес до своєї справи, і сьогодні ви подарували мені набагато більше теплих слів, ніж я могла мріяти.

Вона ненадовго замовкла, обвівши поглядом гостей, після чого продовжила вже невимушеніше:

- Сподіваюся, на цьому наш вечір не завершиться. У сусідній залі на вас вже чекають легкі закуски та напої, а всі представлені сьогодні вбрання можна буде роздивитися ближче. Якщо у вас виникнуть питання, я та моя команда з задоволенням на них відповімо.

Зала знову відповіла дружними оплесками, після чого гості неквапливо підвелися зі своїх місць і попрямували до просторої приймальної зали.