Розділ 9. Нові плани на вечір

Повернувшись до себе, я насамперед щільно зачинила двері і лише тепер дозволила собі втомлено зітхнути.

Цей день виявився настільки несхожим на всі попередні, що досі важко було повірити в те, що відбувається. Ще зранку я була впевнена, що, як завжди, проведу кілька годин на благодійних зустрічах, потім зазирну на засідання опікунської ради і завершу день черговим світським прийомом. Натомість я безцільно гуляла містом, познайомилася з безпритульним хлопчиком і тепер розмірковувала, як допомогти йому освоїтися в зовсім новому для нього світі.

Мимоволі посміхнувшись власним думкам, я підійшла до письмового столу. Робочий кристал зв'язку, залишений без уваги ще від самого ранку, ледь помітно мерехтів, повідомляючи про нові сповіщення. Торкнувшись його долонею, я несвідомо скривилася.

Повідомлень виявилося значно більше, ніж я розраховувала.

Після того як Марія розіслала всім повідомлення про скасування сьогоднішніх зустрічей, візитів і благодійних заходів, мої співрозмовники, схоже, вирішили з'ясувати причину такого несподіваного рішення. Одні обмежилися короткими записками з проханням призначити нову дату, інші цікавилися, чи не сталося чогось серйозного, а кілька людей взагалі надіслали магічні повідомлення, не приховуючи щирого занепокоєння.

«Евелін, сподіваюся, ви не захворіли?»

«Леді Дрейквуд, якщо знадобиться допомога, будь ласка, повідомте».

«Мені сказали, що ви скасували всі зустрічі. Дуже сподіваюся, що з вами все гаразд».

Я потерла перенісся. За довгі роки оточення настільки звикло до того, що я завжди з'являюся вчасно, тримаю слово та майже ніколи не змінюю планів, що сьогоднішнє скасування всіх заходів викликало справжній переполох.

Ще кілька місяців тому така кількість повідомлень змусила б мене негайно взятися за відповіді, перепросити кожного та постаратися якнайшвидше знайти новий час для перенесених зустрічей.

Сьогодні ж я несподівано впіймала себе на думці, що зовсім не відчуваю провини. Нічого страшного не сталося. Світ не завалився, а всі ці справи цілком могли зачекати до завтра.

Ця думка здалася настільки незвичною, що я навіть всміхнулася. Мабуть, вперше за багато років я дозволила собі поставити власне життя вище за ідеально складений розклад. Хоча залишати повідомлення без відповіді все ж було неввічливо.

Я влаштувалася за письмовим столом, посунула до себе кристал зв'язку та почала одне за одним переглядати магічні послання. Деякі не потребували довгих пояснень, тому я одразу надиктувала короткі відповіді, завдяки артефакту відправивши їх адресатам майже миттєво. Кілька людей, навпаки, заслуговували на докладнішого листа, тож невдовзі переді мною з'явилися чисті аркуші дорогого паперу.

Акуратно виводячи рядок за рядком, я дякувала за турботу, перепрошувала за раптове скасування зустрічі і обіцяла зв'язатися з кожним найближчими днями, щоб підібрати нову дату. Закінчивши з останнім листом, склала їх у конверти, запечатала родовою печаткою Дрейквудів і відклала вбік, вирішивши пізніше передати їх з посильним.

Роботи помітно поменшало. Я вже збиралася закрити письмовий стіл, коли погляд випадково зачепився за щільний кремовий конверт, що виглядав з нижньої шухляди. Запрошення. Варто було лише розгорнути картку, як я тихо вилаялася подумки. Дім моди пані Артьє. Сьогодні. Як я могла забути?

Заплющивши очі, я подумки відтворила розмову з відомою модисткою, що відбулася ще кілька тижнів тому. Саме на її прохання для сьогоднішнього вечора було створено нову сукню, яку належало представити публіці. Звісно, я не мала жодного стосунку до професійних моделей, однак пані Артьє чудово розуміла, що після кожної моєї появи на благодійному вечорі чи прийомі кількість замовлень на схожі вбрання зростала ледь не вдвічі. Саме тому вона так наполегливо просила мене стати однією з гостей сьогоднішнього показу.

Я задумливо провела пальцем по тисненому гербу на запрошенні. Ще зранку без жодних вагань відмовилася б і від цього заходу. Але тепер... Ні.

Мабуть, саме його скасовувати не варто. По-перше, я дала слово. А по-друге, пані Артьє не мала жодного відношення до моїх сімейних проблем і вже точно не заслуговувала на те, щоб зазнавати збитків через рішення мого чоловіка.

Отже, плани доведеться трохи скоригувати.

До початку показу ще залишалося достатньо часу. Якщо перенести вечерю на пів години раніше, то я встигну зустрітися з кравцем, простежити, щоб він зняв з Кая всі необхідні мірки, а потім спокійно вирушу до дому моди пані Артьє. На кілька годин хлопчика цілком можна буде залишити під опікою Говарда. За сьогоднішній день вони встигли напрочуд швидко знайти спільну мову, та й сам дворецький напевно зуміє зайняти юного гостя якоюсь черговою історією про маєток або прогулянкою садом.

Подумки перебравши всі деталі, я задоволено кивнула. Мабуть, кращого рішення зараз і не вигадати.

Підвівшись з-за столу, я вийшла з кімнати та попрямувала до Кая. У коридорі мені назустріч саме поспішала Марія, очевидно збираючись уточнити, чи не знадобилося мені ще щось.

- Маріє, гадаю, можемо трохи змінити час вечері. Передайте на кухню, що можна накривати на стіл.

- Звісно, міледі, - без жодного зволікання відповіла дівчина. Вона вже збиралася піти, але все ж нерішуче зупинилася. - Перепрошую... але пан Дрейквуд ще не повернувся з відомства.

Я розуміюче кивнула. Зазвичай ми вечеряли разом, якщо Рейнар не затримувався на роботі, і прислуга давно звикла орієнтуватися саме на цей порядок. Однак сьогодні все було інакше.

- Нічого страшного, - спокійно відповіла. - У мене ввечері призначена зустріч, на яку я не збираюся запізнюватися. Якщо лорд Дрейквуд повернеться пізніше, накриєте для нього окремо.

Марія ледь помітно опустила погляд.

- Як накажете, міледі.

Я тепло посміхнулася дівчині та рушила далі. Попереду на нас з Каєм чекала перша спільна вечеря, а після неї - вечір, який ще вчора здавався цілком звичайним, а тепер чомусь викликав у мене дивне передчуття.