Розділ 5. Робочі моменти

Рейнар Дрейквуд

Минула ніч виявилася однією з найважчих у моєму житті.

Після розмови з Евелін я був змушений відступити. Дружина попросила дати їй час, і це було найменше, що я міг зробити в ситуації, яка склалася. Я й сам до кінця не розумів, що сталося і як тепер з цим жити, а тому навіть не намагався уявити, що зараз відчувала Евелін.

Заснути мені так і не вдалося.

Кілька годин я безцільно ходив по гостьовій спальні, до якої перебрався вчора ввечері, потім намагався відволіктися книжкою, навіть відкрив робочі документи, захоплені з відомства, однак думки незмінно поверталися до тієї самої розмови. Чомусь найсильніше в пам'яті закарбувалися навіть не власні слова, а спокій Евелін. Вона не кричала, не звинувачувала мене, не вимагала пояснень, і саме це лякало значно більше, ніж будь-який спалах емоцій.

Щойно за вікнами почало світати, я остаточно відмовився від марних спроб заснути. Швидко зібравшись, спустився вниз, коротко привітався з дворецьким, який чергував біля входу, і, відмовившись від сніданку, сів до службової карети, наказавши їхати до відомства.

Столиця лише прокидалася. На вулицях було незвично тихо, рідкісні перехожі поспішали у своїх справах, торговці відчиняли крамниці, а перші сонячні промені повільно забарвлювали дахи будинків. Зазвичай у цей час місто здавалося напрочуд спокійним, однак сьогодні я майже не помічав того, що відбувалося за вікном. Думки знову і знову поверталися до вчорашнього вечора, і хоч би як я намагався знайти вихід з ситуації, що склалася, жоден з варіантів не здавався правильним.

Карета зупинилася перед будівлею відомства значно швидше, ніж зазвичай. Піднявшись широкими мармуровими сходами, я звично кивнув охоронцю, перетнув майже порожній хол і попрямував до сходів. У таку ранню годину більшість працівників ще не встигли прийти, тому в довгих коридорах третього поверху панувала незвична тиша, яку порушували лише рідкісні кроки чергових службовців.

Відчинивши двері кабінету, я відразу пройшов до свого столу.

Зі вчорашнього вечора на ньому лежало кілька акуратних стосів документів, що чекали на моє рішення. Зазвичай я розбирав їх після ранкової наради, коли були вирішені всі першочергові питання, однак сьогодні до початку робочого дня залишалося більш ніж достатньо часу, і я вирішив зайнятися ними одразу.

Знявши сюртук, я повісив його на спинку крісла, зайняв своє місце за столом і відкрив першу теку. Рапорти, фінансові звіти, проєкти розпоряджень і клопотання, що вимагали мого підпису, будь-якого іншого дня не забрали б багато часу, однак сьогодні робота зовсім не йшла. Вже за кілька хвилин я спіймав себе на тому, що вдруге перечитую ту саму сторінку, зовсім не вникаючи в її зміст, а думки знову повертаються туди, звідки я безуспішно намагався їх прогнати.

Тихий стукіт у двері змусив мене відірватися від документів.

- Заходьте.

На порозі з'явився Сарен, мій особистий помічник. Зазвичай саме він першим приходив до відомства, встигаючи до початку робочого дня підготувати все необхідне до наради, тож, побачивши мене за робочим столом, помітно здивувався.

- Доброго ранку, лорде Дрейквуд, - промовив він, переступаючи поріг кабінету. - Не очікував побачити вас тут так рано.

- Доброго ранку, Сарене, - відповів, закриваючи теку.

Помічник уважно подивився на мене, ніби намагаючись зрозуміти причину такого раннього приходу, після чого обережно поцікавився:

- Сталося щось термінове?

Я втомлено потер перенісся.

- Можна й так сказати. Я розповів Евелін про Клару. Точніше, спробував розповісти.

Я побачив, як Сарен ледь помітно насупився.

- Ми ж обговорювали це питання, лорде Дрейквуд. Спочатку слід було перевірити дівчину та переконатися, що все саме так, як здається на перший погляд. Зараз, коли до виборів голови Ради залишилося зовсім небагато часу, будь-яке необережне рішення може дорого вам коштувати.

Я зупинив його легким рухом руки.

- Річ не у виборах.

- Саме зараз - якраз у них, - спокійно заперечив помічник. - Якщо інформація просочиться назовні раніше часу, ваші супротивники не проґавлять можливості використати її проти вас. Вони подадуть все так, ніби ви вирішили позбутися дружини заради молодої істинної, навіть не дочекавшись підтвердження. Люди рідко розбираються в подробицях, зате дуже люблять гучні скандали.

Я втомлено потер перенісся.

- Можливо. Але я не зміг би дивитися Евелін в очі та вдавати, що нічого не сталося. Вона заслуговує дізнатися правду раніше, ніж почує її від когось іншого.

Сарен якийсь час мовчав, явно не погоджуючись з моїми словами, однак сперечатися не став.

- До того ж Клара - моя істинна, і це вже доконаний факт. Перевірка навряд чи зможе щось змінити.

- Або зможе, - неголосно промовив помічник. - Ми надто мало знаємо про подібні випадки, щоб робити однозначні висновки.

Я лише похитав головою. За всю історію драконів істинність ніколи не помилялася. Саме тому мені було так важко повірити, що все, що відбувається, може виявитися випадковістю. Втім, зараз мене непокоїло зовсім інше.

- До речі, Гаріл ще не з'являвся?

Сарен заперечно похитав головою.

- Ні. І, чесно кажучи, мене це теж дивує.

Я насупився.

Гаріл отримав завдання ще вчора вранці. Зазвичай вже за кілька годин він приносив перший звіт: відомості про родину, оточення, звички, місце роботи і про все, що встигав з'ясувати за такий короткий час. Ніхто не очікував повного розслідування за один день, але первинна інформація у Гаріла з'являлася з вражаючою швидкістю.

Сьогодні ж панувала незвична тиша.

Саме вона стала однією з причин, через які я не став відкладати розмову з Евелін. Чим довше затягувалася перевірка, тим вищим ставав ризик, що про Клару вона дізнається не від мене, а з чужих пересудів, а цього я боявся значно більше, ніж будь-яких політичних наслідків.