45

***Лінель***

Спершу розплющилося одне око, а вже потім я потягнулася на ліжку. Та не минуло й кількох секунд, як мене захопили в полон.

Шкіру обпік доторк Фатума. Він притягнув мене до серця, тримаючи так, ніби боявся, що я знову втечу від нього.

— Фантику, послаб обійми, бо залишишся без істинної пари, — прокряхтіла, видираючись з рук чоловіка.

Робила це радше з упертості. Щоб демонисько не думав, ніби контроль на його боці.

Е ні. Ця відьма достатньо неслухняна, аби підкорятися чоловіку. Навіть такому привабливому, як Фатум.

— Не думай, що зможеш уникнути мене, маленька відьмочко, — промовив демон, палко цілуючи мої вуста. — Не після того, як назвала своїм. Ця ніч назавжди залишиться в моєму серці. Перша й незабутня.

— Ти щойно підтвердив свій статус Фантика-романтика, — весело відгукнулася я, грайливо вкусивши його за губу. — Ось так тобі... А-а-а... — захихотіла, мов божевільна. А все тому, що дехто почав лоскотати мене.

— Моя квіточка вирішила показати зубки?

Пальці демона блукали тілом, змушуючи мене горіти в полум'ї почуттів. Він знову розпалив багаття, яке не згасне навіть під зливою.

— Скажи це, Лінель, — він назвав моє ім’я з благоговінням. Немов воно було священним писанням, яке не можна читати вголос.

Я приклала пальчик до губ. Повільно постукала ним і наморщила чоло, вдаючи глибоку задуму.

— Що я маю сказати? — закліпала очима, наче й справді нічого не розуміла. — І взагалі я хочу їсти.

Спробувала посунутись, але Фатум лиш перехопив мої руки й зафіксував їх над головою. Бути в його владі — неймовірно.

Я знову втратила голову від гіпнотичних чорних очей. Тіло здалося, не бажаючи боротися. Воно зробило вибір на користь хижака, що поруч зі мною перетворювався на миле звірятко.

— Скажи те, що говорила мені вночі, — хрипко наказав демон, погладивши моє стегно, рухаючись вище.

Він знову це робив. Знову зводив мене з розуму, чудово усвідомлюючи, де потрібно торкатися, щоб я втратила себе у просторі. Опиратися зовсім не хотілося.

Зненацька я зрозуміла, що ніколи не відчувала життя на смак. Раніше воно було ніяким. Просто минало повз мене, не лишаючи спогадів, які б розфарбували його в яскраві кольори.

Однак зараз все змінилося. Моє життя стало найсмачнішим у світі десертом. Вишуканим, солоденьким і тануло на язиці, мов сніжинка на гарячій долоні.

— Мені довго чекати? — Фатум запитально вигнув брову.

— Спершу ти, — я потерлася носом об його ніс. — Муррр... — спародіювавши кошеня, тихо засміялася.

— Яка ти... — захоплено видихнув чоловік, увіп'явшись у мої вуста з поцілунком.

П'янкий трунок розлився тілом, щойно наші губи зустрілися. Це був танок пристрасті. Буревій, що знищував біль і минулі образи. Нині існували тільки ми. Я та той, кого мене вчили ненавидіти.

Не вийшло. Я закохалася... Віддала серце й не жалкувала.

— КОХАЮ! Я кохаю тебе, Лінель, — гаряче вигукнув Фатум між поцілунками. — Назавжди МОЯ! До останнього подиху оберігатиму тебе, бо кохаю. Як же я тебе КОХАЮ! Не відпущу й не віддам свою тендітну квіточку. Спалю світ, якщо там не буде тебе! А як накажеш згинути — вирву серце й кину до твоїх ніг!

Зануривши пальці у волосся Фатума, я зазирнула в закохані очі. Бачила себе в них, мов у дзеркалі.

— Мій коханий демон, — ніжно зашепотіла у вологі вуста. — Я сама знищу світ, в якому не буде тебе. Нізащо не дозволю тобі померти, бо ти — князь мого серця й лорд душі. А твої очі — світ, в якому я бажаю розчинитися.

У майбутньому я підтверджу свої слова. Чи буде мені боляче? Ще й як...