40

***Лінель***

— Ви чого до мене пригоцали? — сплеснувши руками, спитала я. — З Лагердою може біда трапитися. Бачили ж, яка вона тендітна панянка.

— А нехай той, хто образив її, і наздоганяє, — Фатум зиркнув у бік Кая, кинувши слова мов камінці. — Не дивно, що квіточка обрала мене, — останнє він сказав так, як може лише переможець.

— Хизуєшся? — злість завібрувала в голосі темного ельфа. З потемнілих до невпізнання очей посипалися іскри.

Він зробив крок до демона, але сили ще не повернулися до нього. Принц захитався й ледве втримався на ногах.

— Кай, — я не впізнавала свого друга. — Це не ти… Кай, якого я знала, ніколи не був безсердечним…

— Пробач, Лінні, — чоловік опустив голову, відчувши провину.

Однак я знала, що він геть не переймався через образу, яку заподіяв Лагерді. Йому боліло, бо я могла припинити з ним спілкування.

— Просто не будь таким жорстоким, — попрохала, приклавши руку до серця.

Ельф підняв очі. Наші погляди зустрілися. Він усе чудово розумів, але змінити нині нічого не міг.

— Я піду на пошуки Лагерди, — рішуче відгукнувся Кай.

Ми всі дружно окинули поглядом фігуру монарха. Впевнена, ніхто з нас не погодився б відпустити його до лісу в такому стані. Ще вовки повечеряють особою королівської крові.

Звісно, Фантик бубнів, щоб Кай мандрував за ельфійкою, та то було несерйозно. Демон лише бажав укотре подратувати суперника.

— Піду я, — виструнчившись, мов бравий солдат, повідомив Фатум. — Пожирачі можуть бути десь недалеко, і в разі чого ми з Бруно та Браво зможемо захистити ельфійку. Жінок, — кивнув на нас із Мірою, — не наражатиму на небезпеку.

Подумати тільки, демонисько розвернувся й рушив до дверей. Геть не поцікавився моєю думкою. Ну й падлинка!

— Ану стій! — зайшлася ультразвуком. Так запищала, що в самої вуха в трубочки позаверталися. — Я йду з тобою, — безкомпромісно поставила перед фактом свого нахабного демона.

Поки він зиркав на мене, наче дурник на золотий обеліск, я підійшла до шафи з кухонним начинням. Погляд одразу впав на скалку для розкачування тіста. Такою як влушпенити по чужій макітрі — то й зірочки в очах запалахкотять. А враховуючи, що з пожирачами не можна боротися магією, варіант безпрограшний.

— Квіточко, чому в тебе такий дивний вибір «зброї»? — на останньому слові Фантик мало не заржав.

На мій захист стала водяниця.

— Я на твоєму місці була б обережною з висловлюваннями, — виразно поглянула на демона, звівши брови. — Якщо ви з Лі одружитеся, то ця скалка може повстати проти тебе. Завієшся десь, не повідомивши дружину, або причалапаєш хмільненький — і все… — дівчина сплеснула в долоньки. — Отримаєш і на чай, і на бублики.

Фатум замислено пригладив волосся.

— Гадаю, Лінель не битиме мене, — сказав із упевненістю. — У неї просто не буде приводу для цього.

І знову на його мужньому обличчі з легкою щетиною з’явилася маска переможця.

Розмова зайшла кудись не туди. Наче треба шукати бідосю-ельфійку, а ми тут ляси точимо, обговорюючи наше подружнє життя з Фантиком.

— Так, — я тупнула ніжкою, підкидаючи в руці скалку. — У нас є задача: знайти Лагерду. Тому припинили розмови. Ми з Фантиком — у ліс, а Міра з Каєм залишаться тут на випадок, якщо наша золотоволоска повернеться. Є заперечення?

Голос подав Фатум:

— Яка ж ти прекрасна, коли командуєш. Я навіть не маю сил сперечатися. Зроблю все, що накаже моя чарівна відьмочка.

Цей демон завжди вмів підбирати найвлучніші слова, щоб змусити мої щічки червоніти. І чому я тільки втекла від нього?