39

***Лінель***

Я гучно видихнула повітря. Так пирхнула, що на мене поглянули абсолютно всі присутні. Якщо вони думали, що це мене збентежить, то не вгадали. Я не з таких. Я із племені безсоромних і прямолінійних. Звісно, якщо того потребували обставини. Наприклад, як зараз.

— Тут така справа, — почала я, дивлячись на золотоволосу красуню. — Нам усім загрожують велетенські проблеми. А все тому, що дехто, — стиснувши вуста, зиркнула з-під лоба, — зробив помилку, пригоцавши в королівство темних ельфів. Ми маємо повернути Лагерду на Батьківщину, — останнє було адресовано друзям.

— Згоден, — відгукнувся Кай, що, схоже, втратив інтерес до дівчини. — Зараз поїдемо в палац, а там я накажу відвезти її додому.

— А я гадаю, що це неправильно, — втрутився й собі Фатум. — Закохана жінка покинула рідний дім, а ви її назад, мов річ чи тваринку, зібралися відіслати. Ще б у конверт запакували й відправили голубом, — демонстративно закочуючи очі, закінчив захисник знедолених ельфійок.

— Він не витримає й завернеться. Ви тільки подивіться на неї й згадайте розмір голуба, — тендітний пальчик Міри вказав на Лагерду. А сама водяниця зі знанням справи зацокала язиком.

— Ти зараз серйозно? — перепитав Фатум.

— А ти не віриш? Бажаєш перевірити? — й собі заторохтіла водяниця.

— Ясненько, — демон хитнув головою. — Тут із жартами туго.

— Що-що? — подружка виглядала збентеженою. Немов пташеня, що випало з гніздечка й не знає, як повернутися.

— Це у Фантика гумор такий. Дивний, як і сам демонисько, — помахавши пальцем біля скроні, я стала на захист водяниці. — Він іноді таке може ляпнути, що хоч стій, хоч падай.

— Гей! — голосно вигукнула наша гостя, тупнувши ніжкою. На її вродливе обличчя впало кілька пасом, що зробило дівчину ще милішою. Така собі цукрова булочка. — Не говоріть про мене так, ніби я не стою поряд із вами, — брівки гнівно зсунулися, демонструючи невдоволення.

— Лагердо, — холодно покликав Кай. — Тебе ніхто не запрошував і не чекав. До того ж твій приїзд — головний біль, що нікому з нас не потрібен. Тому, будь ласка, не сперечайся й прийми той факт, що ти поїдеш додому так, як належить особі королівської крові.

Почувши слова Кая, мені стало шкода красуню. Вона не заслуговувала такого ставлення. Зрештою, ельфійка ризикувала, долаючи довгий шлях самотужки. Це ж не в сусідній лісочок за грибами гайнути. Для такої поїздки має бути внутрішній стрижень.

— Ти не радий? Не радий мене бачити? — в ніжно-блакитних очах зібралася волога. Пухкі рожеві вуста затремтіли, мов тендітні струни. — Хочеш, щоб я поїхала?

Принц стиснув щелепу, ховаючи за цим біль. Він міг обдурити будь-кого, та не мене. Я відчувала його слабкість так, ніби вона була моєю власною.

— Так, так і ще раз так, — чоловік відкарбував безжальну відповідь, не хвилюючись за почуття дівчини.

Втім його не можна звинувачувати в байдужості. Він нещодавно отримав поранення й відмову від дівчини, яка йому подобалася. Звісно, нині геть не підходящий час для нових почуттів. Однак можна було сказати про це м’якше.

Тільки-но я зібралася висловити свою думку, як ображена ельфійка відштовхнула мене й кинулася до дверей. Фатум і Міра вмить опинилися поруч зі мною, навіть не спробувавши зупинити Лагерду.

А якщо з нею щось трапиться? Це слугуватиме кінцем миру між темними й світлими ельфами. Ох, як же все це невчасно.