37

***Лінель***

Від слів Кая мені стало ще більш незатишно. Якби я відчувала щось до нього, то, без сумніву, зраділа б. Але моє серце билося тихо, не пришвидшивши свого розміреного ритму ні на йоту.

Інстинктивно посунувшись на ліжку, я закусила нижню губу.

— Мені шкода, що не можу відповісти тобі взаємністю, — разом із повітрям із грудей випурхнули слова.

— А його… — голос ельфа злегка затремтів. Швидко опанувавши себе, чоловік повернув інтонації твердість. Справжню, чоловічу й непідкупну. — Лінні, ти кохаєш демона?

Це питання було схоже на констатацію очевидного факту, але лишало місце для моєї відповіді.

Я не поспішала відповідати, бо ще не до кінця розібралася у власних почуттях.

Кохання — це не просто слово, яким слід розкидатися. Воно має відчутну вагу. Це світло й водночас затишна тінь, що врятує від палючого сонця в годину пік. Теплий день і затишна ніч. Повітря, яким ми дихаємо. Солодкий аромат квітів. Благоговійна тиша в обіймах одного-єдиного… Ось що являє собою кохання.

— Я не можу сказати, що мої почуття до Фатума — це кохання, — сказала я. — Однак вони досить сильні, і їм неможливо опиратися. З ними важко боротися… — на мить замислилася я, наморщуючи чоло. — Знаєш, це як бій із вітряком. Перемогти нереально, хоч як би не старався. Можливо, все через те, що ми істинна пара.

— А якби я сказав, що знаю спосіб розірвати ваш зв’язок? — Кай поглянув мені прямісінько в душу.

Хтось інший знітився б під цим поглядом потойбічно-темних очей, та не я.

Я похитала головою.

— Ні. Не погодилася б.

— Чому? — допитувався принц.

Його пальці нервово стискали простирадло. Він хотів правди, але якоюсь мірою боявся її. Немов вона була хижим звіром, що міг накинутися на нього з темного закутку.

— Фатум не такий поганий, як ти про нього думаєш. Він уже давно зрозумів, що не досягне нічого примусом, і дав мені вибір…

— Що ти обрала? — між нами повисло нове питання.

— Кай… — я спробувала пояснити, що йому не слід копати так глибоко, бо буде тільки гірше.

Він не послухав.

— Лінні, ти сама говорила, що розповіси мені правду, — досить різко мовив ельф.

Глибоко зітхнувши, я повільно кивнула. Потрібно відповідати за свої слова, інакше в майбутньому вони не матимуть жодної цінності.

— Я обрала дати шанс нам із Фатумом, — промовила на одному подиху.

— Гаразд, — з погано прихованою тугою відгукнувся Кай. — Це твій вибір, і я його поважаю. Але якщо цей демон тебе образить, пообіцяй розповісти мені, — густі брови зійшлися в одну рівну лінію. — Я не дозволю йому чи будь-кому іншому приносити тобі біль. Ти заслуговуєш тільки найкращого. І якщо нам не доля бути разом, то твій обранець має довести, що гідний такої прекрасної жінки, як ти. А ми… — він важко ковтнув повітря. — Залишимося друзями.

— Ти впевнений? — уточнила я, помітивши муку в кутиках темних очей.

— Я не тримаю на тебе зла, — чоловік лагідно стис мою долоню. — Друзі.

— Друзі, — повторила я тихо.

Зненацька двері розчахнулися, й усередину влетів блакитний вихор.

— Лі, у нас гості, — схвильовано залопотіла Міра.