35

(Соня)

Я зайшла в квартиру, кинула сумку в кут, скинула кросівки і впала на диван, як мішок.

Телефон у кишені задзижчав. Я навіть не дивилася — і так знала, хто це.

Взяла — ну і звичайно це був колишній. З нового номера, бо попередні вже в чорному списку.

«Привіт, сонечко. Бачив твою фотку в сторіз з якимось типом у спортзалі. Це що? Давай поговоримо нормально, без цих ігор».

Я сиділа і дивилася на екран, відчуваючи, як у скронях починає пульсувати. «Сонечко». О мама міа, як же він мене дістав!

Я не витримала.

Відповіла швидко, пальці аж летіли по клавіатурі:

«Привіт, недоумку недоразвитий. Так, давай ти припиниш мені наярювати? У мене вже є наречений, і я з ним дуже щаслива. Мені байдуже, що ти там собі думаєш, чи чого хочеш. Залиш мене в спокої назавжди».

Відправила, хоча знала, що він не відчепиться.
І це засранець таки не відчепився.

Через десять секунд:

«Яка маячня? Ми ж тільки нещодавно розсталися, який ще наречений? Ти просто злишся на мене і тому вигадуєш. Не вірю».

Я зло й коварно посміхнулася.

«Не віриш — твої проблеми. Але якщо хочеш переконатися особисто — давай зустрінемося. Приходь, я вас познайомлю. Побачиш усе на власні очі. Тільки не плач потім».

Він мовчав хвилин п’ять. Я вже думала, що він слився, але він відповів:

«Добре. Коли і де?»

Я відкинулася на спинку дивана і захихикала.

«Завтра ввечері, о дев'ятнадцять нуль-нуль, у кафе біля мого будинку. Приходь. І не запізнюйся, бо мій наречений не любить чекати».

Відправила і відразу написала Руслану:

«Босе, терміново! Завтра о 19:00, зустріч з моїм колишнім у кафе біля мого будинку. Приходьте. Наречений потрібен. Не підведіть! Обіцяла ж тиждень тиші — триматиму слово =)»

Він відповів майже відразу:

«Добре. Буду. Тільки без сюрпризів, будь ласка».

Я посміхнулася ще ширше.

«Без сюрпризів. Тільки ви, я і мій колишній, який вдавиться своєю кавою. Обіцяю».

Відклала телефон, підвелася, підійшла до дзеркала і подивилася на себе.

Волосся розпатлане після залу, щоки ще рожеві, очі блищать.

«Ну що, колишній мій дорогий… Завтра ти побачиш, яке щастя втратив. А я побачу, як ти позеленієш, коли Руслан покладе руку мені на талію і скаже: “Все гаразд, кохана?”»

Я потерла рученята, як лисиця перед курником.
Потім повернулася до дивана, ввімкнула серіал і розслабилася.