(Соня)
Я стояла біля входу в офіс рівно о пів на сьому, вже переодягнена в чорні лосини, які обтягували мою дупу так, що можна було нею горіхи колоти, і вільну сіру майку. Зверху я накинула куртку.
Волосся зібрала в високий хвіст, щоб виглядати спортивно і сексуально одночасно.
Сумка з кросівками висіла на плечі. Я почувалася, як перед боєм — тільки замість рингу був тренажерний зал, а замість суперника — мій клятий бос.
Руслан вийшов точно о 18:30.
В чорних шортах і сірій футболці виглядав… ну, добре виглядав, паскуда. Підкачані руки, широкі плечі, зеленоокий погляд, від якого в мене чомусь трохи підгиналися коліна.
Але я собі нагадала: це просто біологія, Соню. Не більше. Просто він красунчик.
Хіба мало таких красунчиків ходить навколо?
— Не запізнилися, — фиркнула я замість привітання. — Але все ж не так пунктуально як я.
Він тільки кивнув і жестом показав на свою машину, припарковану неподалік.
— Сідай. Поїдемо.
Я плюхнулася на переднє сидіння, кинула сумку назад і відразу попросила ввімкнути музику — щоб уникнути незручних пауз.
Ми виїхали з парковки. Перші дві хвилини все було тихо. Я вже почала розслаблятися, коли він раптом прокашлявся.
— Соню… щодо того, що сталося сьогодні в кімнаті відпочинку…
О ні. Почалося. Зараз буде лекція про «корпоративну етику» і «командну роботу». Я вже уявляла, як він зараз скаже «ти розумна дівчина, але…»
— …ти ж розумієш, що так не можна? — продовжив він обережно, намагаючись звучати спокійно. — Ми одна команда, і такі… інциденти...
Я різко повернулася до нього і широко посміхнулася.
— Ой, Руслане Андрійовичу, а ви знаєте, що в мене сьогодні день народження кота? Йому вже сім років! Уявляєте? Він тепер старенький, ех...
Він кліпнув, явно збитий з пантелику.
— Соню, я серйозно. Ти не можеш просто…
— А ще він обожнює, коли йому співають «Happy Birthday». Може, я вам потім покажу відео? Він такий милий, коли намагається лапкою затулити вуха.
Руслан зітхнув. Я бачила, як він стиснув кермо сильніше.
— Я не про кота. Я про те, що ти перетворюєш офіс на поле бою. Настя, звичайно, теж винна, але ти…
— Настя? — я театрально округлила очі. — Ви про ту курку з декольте? Знаєте, я думаю, що в неї алергія на помідори. Тому вона так і ридала. Може, їй треба антигістамінні купити? Я можу навіть скинути посилання на ліки, якщо хочете.
Він потер скроню однією рукою, не відриваючи очей від дороги.
— Соню, послухай мене хоч раз. Ти талановита. Клієнти тебе вже оцінили. Але якщо ти будеш продовжувати…
— …то ви мене звільните? — перебила я і нахилилася ближче, ніби ми ділилися секретом. — Ой, не смішіть. Ви ж знаєте, що без мене ваш офіс перетвориться на треш. Хто тоді буде слідкувати за дисципліною та виконанням робочих обов'язків?
В голові в мене тим часом крутилося: «Ха-ха, паскудо, думаєш, я не бачу, як ти намагаєшся мене виховувати? Не вийде. Я тобі зараз влаштую такий цирк, що ти забудеш, як звати свою маму».
Руслан спробував ще раз, голос став м’якшим:
— Я просто хочу, щоб ти подумала про наслідки. Для всіх. І для тебе теж.
— Наслідки? — я захихикала і поклала руку йому на плече, ніби випадково. — Ой, Руслане, а ви знали, що в цьому залі є сауна? Може, після тренування ми туди заскочимо? Розслабимося. Я чула, що сауна дуже допомагає від стресу. Особливо після важкого дня з… ну, ви зрозуміли.
Він кинув на мене швидкий погляд. В очах щось промайнуло — то чи роздратування, то чи щось інше. Я швидко прибрала руку.
Всередині я реготала: «Бідний. Хотів поговорити по душах? А я тобі зараз влаштую розмову про котів, сауну і все, що завгодно, тільки не про мою поведінку. Не на того напав, зеленоокий».
Ми під’їхали до залу. Руслан заглушив двигун і повернувся до мене.
— Соню, я серйозно. Давай хоч зараз без фокусів.
Я відстебнула ремінь, посміхнулася йому наймилішою посмішкою і сказала:
— Звичайно, босе. Просто зараз я буду зразковою овечкою. Обіцяю.
А про себе подумала: «Ага, овечкою. Якоюсь особливою — такою, що роги має і копита».
Я вийшла з машини, звабливо хитаючи стегнами, і попрямувала до входу.
Вечір обіцяв бути цікавим.
Дуже цікавим.
Запрошую до свого telegram-каналу, де будуть спойлери, візуали та подаруночки: https://t.me/veresk_ross