21

(Соня)

Його обличчя світилося такою розгубленістю, що мені навіть стало трохи його шкода. Але так йому і треба. Хай помучається, знатиме, як наїжджати на мене.

— Соню, вибачте. Я не хотів вас якось образити. У мене на меті не було змусити вас плакати.

Він обережно зробив ще один крок назустріч до мене, і цього разу я не відступила.

— Знаєте, я просто хотів з’ясувати момент, який мене трохи роздратував…

Я схлипнула якомога голосніше, і він раптом простягнув руку.

Неочікувано.

Що це він робить?

Руслан просто взяв і притягнув мене до себе, ніжно погладжуючи по голові.

— Ну-ну, заспокойтесь, Соня. Пробачте мене. Я ідіот. Я не хотів довести вас до такого стану.

Бос продовжував лагідно гладити мене по волоссю, а я ще більше посилила ридання.

Якось я неочікувано навіть сама майже повірила в те, що я така невинна жертва.

Його рука плавно ковзала по моєму волоссю, а я, притискаючись до міцного торсу, вдихала аромат чоловічого парфуму.

Ммм… а приємно він пахне.

Раптом мене почало чомусь хвилювати те, що він знаходиться занадто близько до мене.

Руслан був такий високий, що моя маківка ледве діставала йому до плеча, і йому доводилося трохи нахилятися, щоб обіймати мене в більш природній позі.

Його рука проходила вздовж моєї спини, неочікувано викликаючи натовп незваних мурашок.

Але якщо я прямо зараз різко відійду від нього, він запідозрить, що я не така вже й нещасна.

Тому я ще міцніше притиснулася до чоловіка і навіть дозволила собі зануритися носом у його сорочку.

— Мені не подобається, коли зі мною розмовляють таким злим тоном. Я відчуваю агресію і починаю боятися.

Руслан раптом обережно взяв мене пальцями за підборіддя і трохи припідняв обличчя.

— Я вам чесно кажу, Соню, я дуже жалкую, що розмовляв з вами так різко. Можливо, ви праві, і я був занадто грубий. Пробачте мене. Ну не плачте. Хочете, я вам зроблю каву?

Блін.

Блін.

Мажорик зараз побачить, що моє обличчя зовсім не заплакане.

Я швиденько сховала його знову в руках і зробила вигляд, ніби витираю неіснуючі сльози.

— Ні, дякую. Я краще зроблю собі сама. Якщо ви, звісно, дозволите мені невеличку перерву.

Він розуміюче кивнув.

— Звісно, зробіть собі каву. Я і забув, що ви п’єте тільки зі стерилізованих чашок.

Я ледь не заржала вголос, коли почула про стерилізовані чашки.

Невже чувак так легко повівся на цю маячню?

Його телефон пілікнув, і він сказав:

— Вибачте, одну секунду.

Він дістав смартфон і глянув на екран.