12

(Соня)

Поки мій особистий бос відійшов кудись у справах, я зробила собі каву й задумливо оглянула приміщення.

Мда-а-а. Просто чудово, що я така дисциплінована й прийшла на роботу першою — тепер матиму змогу скористатися відсутністю колег і виправити весь цей треш, який постав перед моїми очима.

Те, що я бачила, нікуди не годилося. Нікуди!

Я одразу зрозуміла: якщо я тут працюватиму, то тут буде порядок. Нормальний. Мій порядок. Бо інакше, трясця, я просто збожеволію в цьому румунському артхаусі!

Перше, що впало в очі, — табличка на дверях кабінету Руслана. Тупо написано: «Директор», сірим шрифтом, і вставлено у прозорий пластик.

Жодного правильного першого враження на клієнта! Ні, так не піде.

Я зняла її за п’ять хвилин і замість неї повісила нову табличку, яку швидко надрукувала на кольоровому принтері: «Стратегічний центр прийняття рішень, які ви все одно проігноруєте». Підпис дрібним шрифтом: «Руслан».

Оце вже я розумію — креатив! І хай розлютиться — мені однаково.

Далі — біля жалюзі помітила якийсь нещасний допотопний кактус. Засохлий, підгнилий, зморщений, пилюжний і, судячи з вигляду, стирчав на підвіконні вже, мабуть, років п’ять.

Я гидливо взяла його двома пальцями за горщик, винесла в коридор і викинула в смітник біля ліфта. Повернулася з відчуттям, ніби прибрала трупик дохлого щура.

Поклала пальці на підборіддя — мене зовсім не влаштовували ці столи. У нас опен спейс, але хаос був повний: хтось сидів спиною до вікна, хтось завалений паперами так, що при роботі, певно, було видно лише маківку, хтось узагалі, судячи з усього, працював на барному стільці.

Я пройшлася з рулеткою й маркером, і вже через п'ятнадцять хвилин всі столи стояли рівно, обличчям до вікна. Відстань між ними я виставила чітко сто двадцять сантиметрів, щоб ніхто не дихав нікому в потилицю.

Крісла відрегулювала так, щоб вони були однакової висоти, а дроти заховала в кабель-канали, які знайшла в коморі.

Ще вчора вдома я встигла створити таблицю «Ефективність по відділах». Додала такі колонки: завдання на тиждень, виконано вчасно, запізнення > 2 год, запізнення > 1 день, кількість правок від клієнта, середній час на завдання. Кожному відділу — окремий рядок, кожному співробітнику — окремий стовпчик. Прописала формули та додала умовне форматування: зелений — добре, червоний — погано, помаранчевий — «ти на межі».

А прямо зараз взяла й розіслала посилання всім у робочий чат, куди Руслан ще вчора додав мене, з коротким повідомленням:

«Добрий день. Відтепер ефективність відстежуватиметься щотижня. Я щодня оновлюватиму всі дані. Питання — в особисті. Соня».