11

(Соня)

Так, я вмію бути овечкою, коли мені дуже-дуже потрібно.

Ну чого коштує тому впертюху погодитися й трохи виручити мене перед моїм колишнім?

Поцілунки ж не платні, врешті-решт!

Колишній вперіщився прямо на мене насмішливим поглядом, і мені вже було байдуже, що переді мною, взагалі-то, мій бос.

Знаємо ми цих босів.
Як лізти під спідницю до своїх підлеглих і спати з ними — так за милу душу, а як трохи допомогти — так уже, типу, дитячий садок.

Ну давай, погоджуйся, брюнетику!

І на мій подив, мій шеф таки погодився на моє прохання. І, до речі, не так уже й довго ламався. Певно, і сам був не проти поцілувати гарненьку білявку.

Не встигла я й оком змигнути, як його гарячі губи впевнено торкнулися моїх змерзлих і притиснулися до них. Однією рукою він підтягнув мене ближче за талію, а другою занурився у волосся.

Я одразу ж перехопила ініціативу й поглибила поцілунок.

Я не слабка мила бусинка. Таких, як я, називають сильними й незалежними.

Мої губи трохи прикусили його й почали досліджувати його вуста, як раптом щось змінилося. Натиск мого боса різко посилився.

Рука, якою він мене обіймав за талію, перехопила мене міцніше й притягла максимально впритул, забираючи вільний простір. Інша рука занурилася у волосся й ледь не силою притисла моє обличчя до його.

Губи раптом стали жорсткими, владними. Вони почали завойовувати. Почали забороняти мені домінувати й тримати цей показний поцілунок під контролем.

Я почала боротися, доводити свою першість, але сили були нерівні, і мій супротив поволі почав затихати.

Нарешті я не витримала й здалася. Натиск одразу ж трохи ослаб, ніби він відчув, що я підкорилася, і дав мені трохи більше волі.

Губи чоловіка почали торкатися ніжніше, ніби вивчали мою реакцію, а я вже відчувала, що в голові трохи паморочиться.

Треба це закінчувати! Думаю, колишній уже вдосталь надивився цього спектаклю.

Я хотіла розірвати цей поцілунок, як бос сам відірвався від моїх губ і прошепотів:

— Продовжуй гру, якщо хочеш добити його остаточно. Або скажи «ні» — і я відпущу тебе прямо зараз.

Гм, у його словах був сенс!

— Продовжуємо грати, — зашепотіла я у відповідь.

І тоді він досить голосно сказав:

— Моя дівчинка замерзла, поки чекала мене. Зараз ми підемо грітися, крихітко!

Під ошелешений погляд колишнього засранця ми, обійнявшись, мов солодка парочка, покрокували до офісу.

Клянусь, він викусив! Викусив!

Щоб це стало зрозуміло, достатньо було поглянути в його очі: його крива посмішка розтанула, мов роса на сонці, а щелепа відвисла так низько, що справляла враження значно більше, ніж вилуплені на нас із босом беньки.

Ну що ж, за таку розкішну виставу, думаю, мій бос цілком заслужив на моє «дякую»!
Таки гарно відпрацював.

Хоча трохи підпортила все його саркастична реакція:

— Невже колючка вміє дякувати?

Хто тут колючка? Я?!
Та він сам кактус причмелений!