5

(Соня)

Танцювала риба з раком, а петрушка — з пастернаком.

А я — сама із собою.

Йшла по вулиці й пританцьовувала від позитивних емоцій. Нарешті після стількох співбесід і стажувальних термінів мене прийняли на роботу. Бо я вже збиралася переїжджати в гуртожиток і пересаджувати шлунок на хліб та воду.

Гордо задерла підборіддя — звісно, прийняли! Бо моя компетенція й професіоналізм безсумнівні. Будь-який керівник бажав би мати таку асистентку, як я!

А всі інші просто не допетрали своїми курячими мізками, як їм пощастило, і проґавили цінного співробітника.

Цікаво, чому саме цей виявився таким свідомим і вирішив мене найняти?

Задумалася й не помітила, як врізалася в якусь тітку з сумками.

— Гей! Обережніше не можна? Ви мені взуття зіпсували! — верескнула я, обурено дивлячись на жінку, яка недолуго кліпала й витріщалася на мене.

А потім вона заперечила:

— Дівчино, взагалі-то це саме ви літали в хмарах і налетіли на мене, як фурія! — вона вказала на свої авоськи. — Ви мені пакет розірвали.

Я різко розвернулася й уперла руки в боки.

Позитивний настрій та емоції розтанули, як пара над каструлею, і я тицьнула пальцем у жіночку.

— Брешете й не червонієте! Я йшла собі й нікого не чіпала! Поняття не маю, що там із вашим пакетом, акуратнішою треба бути. А туфлі мої ого-го скільки коштують! Хто мені компенсує збитки?

Та нахабна тітка не залишилася в боргу:

— Чуєш, дівчино, не хами! Сама йшла, немов богомол паралізований, на своїх каблах, і ще й грубить тут!

Я зло випалила:

— Я богомол паралізований? Це ти курка хрома! Чого ти рівно йти тротуаром не можеш!

Наш скандал почав привертати увагу інших перехожих, і одна матуся зі своєю дитиною вигукнула:

— Дівчино, ви б вибачилися перед жінкою! Я сама бачила, як ви зазівалися й наштовхнулися на неї!

Мій голос зірвався на фальцет, і я верескнула:

— А ти не лізь! Індичка носата! Не фіг свого носа в чужі справи пхати! «Допитливому носа вкоротили» — чула таку приказку?

Мамаша в повному шоці від моїх аргументів захапала ротом повітря, витріщивши очі, а інші перехожі почали голосно обурюватися:

— Ви подивіться, яка хамка!

— Язика б їй укоротити!

Я закотила очі.
Ну чому біля мене завжди натовп недорозвинених йолопів?

Але якого фіга я мушу вибачатися, якщо я права? Я ж не винна, що люди навколо мене не здатні на конструктивний діалог і не вміють визнавати свої косяки!

Тряхнула волоссям і вигукнула всім одразу:

— Так! Нема чого тут зирити, розійшлися всі, хутко! А ти, — кинула оком на тітку, — іди собі лісом!

Різко розвернулася й зацокала шпильками, не обертаючись.

Тільки в спину долітали осудливі докори недолугих перехожих.