4

(Руслан)

Лише коли ця Соня вивалила на мене лекцію про те, як правильно її називати та чому, до мого пришибленого мозку нарешті дійшло, як же сильно я влип!

Подивився на Андрія безпомічним поглядом, але він насмішливо кивнув: мовляв, а я про що тобі говорив, друже?

А її фраза про стерилізацію особистої чашки від заразних колег мене добила остаточно.

Я сидів і витріщався на це восьме чудо світу так, що зі сторони, певно, виглядав як повний кретин.

Але мене це мало турбувало, скажу чесно!
Більше мене турбувало те, що з цією токсичкою я буду змушений співіснувати і страждати цілих два місяці — бо парі то святе.

Кляте парі!
Я вже мільйон раз пожалкував, що заклався з Андрієм на тих довбаних 25%!

Що я там сказав? Виглядав як кретин?
Та я і є кретин!
Відколи це я став такий азартний, га?

Злорадна посмішка цього орангутанга, який сидів на моєму столі, попиваючи каву і либився на всі тридцять два, вишкірившись, а також уїдливий тон цієї кандидатки остаточно переконали мене в тому, що сьогодні я облажався.

Схоже, Андрій зовсім не перебільшував, коли казав, що ця білявка нестерпна.

Але в будь-якому випадку назад дороги немає — я маю виграти парі, і крапка!

Буду ржати, коли цей собака сутулий розстанеться зі своєю "Ламбою", яку вважав ледь не коханкою, і пофарбується в зелений.

А триста тисяч у бюджет мого благодійного фонду суттєво погладять моє засмучене его і компенсують моральний збиток від страждань, спричинених співпрацею з цією гадючкою.

Соня отруйно посміхалася, і побачивши мою кислу, скривлену міну на обличчі, винесла вердикт:

— Я так розумію, на роботу ви мене не берете. Отже, до побачення, дякую за співбесіду!

Розвернула свій гарненький бампер і налаштувалася хлопнути дверима перед нашими носами.

І — клянуся всіма олімпійськими богами — я був готовий віддати все, що маю, тільки б не зупиняти цю занудну і неприємну токсичку, але парі (кляте, кляте парі!) не дало мені цього зробити.

Стражденно зітхнув і під дратівливе хіхікання друга приречено промовив:

— Я вас беру, Соню. З завтрашнього дня ви виконуватимете обов’язки моєї асистентки.

Щойно це нещастя на шпильках покинуло мою священну обитель, я полегшено зітхнув і схопився за голову.

— Трясця, Андрій, чому ти раніше не сказав?

Андрій вирячився на мене:

— Тебе зовсім поплавило, Рус? Я в деталях розповів тобі, яка вона жахлива і проблемна. Я буквально прямим текстом сказав тобі: не бери її! Як я ще мав сказати це, щоб до тебе дійшло?

Провів нервово по скуйовдженому волоссю.

— Не знаю як! Так, щоб до мене дійшло, що ти не приколюєшся і цю особу треба гнати подалі.

Цей індик надутий обурився:

— Я нормально тобі все пояснив, треба трохи більше довіряти своєму другові. А тепер маєш, що маєш. — Він насмішливо кивнув. — Чи може бажаєш прямо зараз визнати, що програв?

Я пирхнув:

— Ага, розбіжався! Готуй свою крихітку на колесах і зелену фарбу!