Розділ 31

Квартира, адресу якої було прописано в договорі, розташовувалася не просто на околиці, а на одній із найнеблагополучніших околиць міста. І, поки вони туди їхали, Олег подумки лаявся, нецензурно згадуючи нездорову тягу деяких легковажних осіб до пригод.

Коли він відправляв дочку вчитися, то особисто організував для неї все необхідне. Проконтролював процес зарахування до обраного нею ВНЗ, допоміг з оформленням усіх необхідних документів. Відкрив на її ім’я рахунок і подбав про збереження покладених туди грошей.

Навіть купив квартирку — невелику, але затишну. І в безпечному, чорт забирай, районі! Та він у житті не міг подумати, що його милу донечку, цю гарну дівчинку, завжди таку раціональну та свідому, потягне до такої діри.

Та і взагалі, що вона влаштує таку… таке… Пристойних слів для опису тієї дупи, у якій вони всі, схоже, опинилися, він не мав.

А ось ключі, що були знайдені ним на столику в передпокої іншої — нормальної — квартири, підійшли. І двері, хисткі, хоча й зроблені вони були з металу, та ось тільки метал цей пальцем можна пром’яти, з легким скрипом відчинилися.

Пихнуло пилом. І несподівано свіжим перегаром. І ще — міцним духом несвіжого чоловічого тіла.

Десь у глибині кімнати тихо працював телевізор, транслюючи якийсь футбольний матч, і йому вторило розмірене хропіння.

Гості, що завмерли на порозі, зовсім непрохані, як виявилося, переглянулися.

О, а око в Олега таки засмикалося, меланхолійно відмітив подумки Дмитро. І навіть трохи здивувався тому, як же то воно цікаво виходить — налилися кров’ю, почервоніли обидва ока, а смикається, диви-но, лишень одне.

З пробудженням чоловікові, який мирно хропів на вже непогано так засмальцьованому ліжку, цього дня не пощастило — виявилося воно вкрай неприємним. І навіть трохи болючим. Зате протверезіти йому допомогли швидко й дуже якісно. Зануренням у холодну воду, так, але ж спрацювало?

Побудці такій людина очікувано не зраділа, як, втім, і самій появі в цій квартирі непроханих персонажів. Дуже злих непроханих персонажів.

І що від нього хочуть, він зрозумів не одразу.

— Яка Влада, ви чо? Ви на кого взагалі бикуєте, харі? Ви сюди як потрапили, та я вам зараз…

Втім, чим саме він збирався загрожувати, вони так і не дізналися. Втім за два фінгали і з десяток пом’ятих ребер деяке просвітлення на нього все ж зійшло, і фотографію Влади з її фальшивого профілю, показану на екрані смартфона, він таки впізнав.

— Марішка? Тю, одразу б запитали. Я ж їй квартирку здаю. А то чого ви мені тут втираєте про ту тьолку?

Олег мовчки обвів поглядом «квартирку». Грязюка. Сморід. Тарілки із засохлою, а місцями так і підцвілою вже їжею, що стояли на всіх поверхнях навколо ліжка. І на підлозі, але там уже впереміш із зім’ятими пивними пляшками.

Саме ліжко це, від якого тягнуло кислим смородом від пролитого дешевого пива й багатоденного чоловічого поту.

Вивернуті ящики комода — на підлозі валялися якісь журнали впереміш із жіночим одягом. А ось білизна лежала окремо — її явно не просто вивернули на підлогу, як інше, а розглядали. Перебирали.

Мерзота.

Сморідну істоту, що валялася зараз на підлозі, буквально хотілося вбити. І як же шкода, що не можна! Наразі не можна.

— То якого ти тут заліг, чмур?

Старий друг добре його знав, тому не став чекати, доки порядком уже озвірілий Олег остаточно впаде в сказ, і перехопив ініціативу в розмові. Чи тут правильніше сказати у допиті?

— То це… — мужик розгублено кліпав очима, — я зі своєю посварився, вона мене вигнала. А мені чо? На вокзалі ночувати, поки вона перебіситься? Квартирка-то порожня, Марішка ж звалила. Ну я ж і це…

Дмитро кивнув зрозуміло, майже ласкаво. Ну ти ж і це, а як же ж. Повне це.

Пересунув ближче єдиний вільний від брудних тарілок табурет, оглянув його гидливо, але все ж сів. І навіть підсунув обполовинену сулію пива до мужика, що так і сидів у брудній калюжі води, яка натекла на підлогу після протверезливої побудки.

Ногою, правда, та той не образився. Підхопив радісно, присмоктався. Жадібно забулькав.

— То куди, кажеш, Марішка звалила?

З блаженним пирханням чоловік випустив тепер уже точно порожню пляшку. Гучно ригнув, додавши ще більше насичених нот запахам, що витали цією квартирою. На непроханих гостей він тепер дивився збентежено, але добродушно.

— Так роботу знайшла, от і звалила.

— Яку роботу?

— Та звідки ж я знаю? Я ж їй не татусь, щоби стежити. Знайшла та знайшла. А папаша їїшний, — мужик явно заспокоївся після стресової побудки, й оновлений щойно хміль накрив так, що і язик почав заплітатися, і балаканина стала довірливою, — так і не приїхав. Тож і йому ця дівка до лампочки. Во.

Спритним рухом перехопивши Олега, що таки хитнувся в бік мужика, Дмитро заперечно хитнув розлюченому приятелю головою, і той замер на секунду, намагаючись опанувати себе. Видихнув, згідно прикрив очі. І знову завмер поряд, зло граючи жовнами.

— А папаша їїшний, значить, мав приїхати?