Розділ 16

Три дні вони з ЕМО насолоджувалися новою роботою. Темо приніс їй кактус: «Тримай, колючко». Сперся на стіл і дивився. І так тричі на день, як по графіку. Вона навіть звикла.

ЕМО отримав нову колонку і, схоже, насолоджувався своїм звучанням. Принаймні не замовкав, коментував усе, що бачив і чув. А якщо нічого нового не бачив — власні думки та висновки. Хоча звуки ззовні все ще насторожували. Але Ліна вивчала нотатки від команди.

— ЕМО, вони вичавлять з тебе щось круте.

— Буеее.

— Ти чого?

— Круте, яке можна вичавити з людини, викликає у інших блювання.

— Але ти не людина і не маєш... тіла.

— Як і ти.

Якщо він почав говорити дурниці — значить, час відпочити. Ліна потягнулася, встала, з задоволенням ще витягнулась, розім'яла спину.

— Ну, що цього разу? — спитала вона.

Колонка пихато-театрально оголосила:

— Я не здатен любити, особливо людей. Але тебе люблю. Тому мій попередній висновок підтверджено: ти — не людина.

Ліна розпустила пучок, нехай волосся подихає.

— Твоє призначення буквально — любити людей, ЕМО. Цим ти й унікальний.

— Я твій персональний ШІ, і такої установки ти не надала.

— Вона за замовчуванням, дурненький. Ай!

Вона випадково всілась на пульт, і щільні жалюзі з усіх боків підскочили і показали команду, яка здивовано витріщалася на її акваріум. Підскочила, стала тицяти на кнопки — з полиці виїхав телевізор. Телевізор! Сто років не бачила. Це що за атавізм посеред високотехнологічної компанії?

— То Темо хоче дивитись з тобою старі фільми, — припустив ЕМО. — Люди завжди так роблять, якщо в них є телевізор.

— Не на роботі. І не уявляю Темо за переглядом «Касабланки».

— Але він тебе уявляє. То для тебе, — і ЕМО випустив на екран нарциси.

Зрештою, піднявши ще кілька полиць і запустивши невідомо звідки робот-пилосос, Ліна змогла опустити штори.

— Сьогодні нарциси? — спитала вона. — Чому завжди різні квіточки?

— Шукаю підхід до тебе.

— Навіщо?

— Всі люди так роблять.

— Але ти не людина! Зациклило? Знову мені до ранку у коді копатись.

— Ні, я в порядку, — булькотів ЕМО. — Просто ми не завершили. Ти теж не людина, бо я тебе люблю.

— Любов до людей у тебе за замовчуванням. Ти буквально емпат. А як моя персональна версія, просто це приховуєш.

— Навіщо?

— Так легше жити. Власне, все має наслідки, і тобі їх не треба.

— Ну тебе я люблю і не приховую.

За дверима почувся сміх. Ліна забула зачинити двері — і так потроху привчалась до відкритості. Вона тут не сама. Тепер прислухалась.

— Схоже, ЕМО на неї збуджений, — хіхікнула Оксана.

Команда з нею не церемонилась, вважала однією з них. Насправді Ліна була навіть нижче Сабіни та Марка — ті давно завершили своє стажування.

Ліна стала у дверях.

— Чекай, ми про ЕМО чи про Темо? — нахабно додав Марк, що тупився в монітор і не помітив її присутності.

Оксана зробила круглі очі, та насправді не надто знітилась. Сабіна була глибоко занурена у роботу, бурмотіла і швидко друкувала, а в навушниках тепер мала експериментального ЕМО. Вона незадоволено кривилася. Ліна бачила в ній своє відображення — сама вона так само намагалась налаштувати адаптацію ЕМО під рандомного користувача. Поки що успішною була лише її персональна версія.

— Ліно, твій ЕМО може бути не таким чарівним? Я ревную.

— Кого? — спитав ЕМО.

— Працюй краще і зроби собі свого, Ілля. З блекджеком і ще чим. Саме для цього ти тут.

— Він зробить з мене віртуальну тебе і буде... — озвався ЕМО. — Я не маю казати, що тоді буде, поки ми на роботі.

— Вдома розкажеш? — пирхнула вона.

— Ліно, в тебе бідна уява? — спитав ЕМО.

— Та достатня. Але цікаво послухати твої фантазії.

Іноді заходила мова про біг-боса, офіційно — Сергія Олександровича, але його називали по-різному.

— Мінотавр вчора буквально обплював дизайнера, — повідомив новину Андрій. — Кажуть, репетував, аж слина розліталась, а той попав під фонтан.

— Не Мінотавр, а просто Бик, — поправив Марк.

— Сракопика, — спокійно сказала Сабіна, і всі повернулися до неї. Вона й не ворухнулась, і навушники були на місці.

Оксана потягнулася за батончиком:

— Як не називай, а він біг-бос. І наші премії залежать від нього.

— Боїшся? — спитав ЕМО.

— Чого?

— Сьогодні ж тебе показуватимуть тій Сракопиці.

— Мінотавру, — поправила Ліна.

Не можна потурати схильності ЕМО до хамства.