Розділ 10

Увійшов Темо.

Ліна хитнулася на одному стільці, ЕМО звуком вдав, що пив чай і поперхнувся.

Темо ж одразу знайшов поглядом Ліну і усміхнувся усім обличчям, тією самою усмішкою, яку так хотілося прибрати з його обличчя хоча б поцілунком. Неможливо радісний чоловік, який, схоже, зовсім не здивований її появою.

— Ліно, дихай, — нагадав ЕМО, — я з'ясував, що подача кисню припинилась.

Ліна вдихнула.

— Радий нарешті зустрітися з авторкою ЕМО, — сказав Темо тоном, яким і варто говорити керівнику проєкту, щойно ним придбаного. — Я курую ваш напрямок і буду вашим безпосереднім... помічником. Артем Головатий.

Помічником? Вона стажерка! Він буквально бос з любовного роману, з яким героїня випадково переспала і от — у всій красі. Ну, як бос — не надто великий. Босик. Але вона — точно стажерка.

Артем, значить. Як все просто — Темо — це Артем. А туману наганяв.

Він виглядав майже тим самим, хоча і явно намагався набути корпоративного вигляду. Вдягнув сорочку, але недостатньо білу, рукава не закочував — але підтягнув, щоб було видно кисті. І годинник з'явився, хоча й епл вотч. Волосся вкладав, але всі старання розвіялись десь по дорозі сюди — все одно воно було розхристане. Гаррі Поттер на мінімалках в цьому плані. Хіба що на їжачка підстрижеться, тоді буде порядок. А ті самі карі очі зухвало іскрили і сміялись. Хоча дивився він і надто пильно, наче не знаючи, чого від неї чекати. Чи не пошле їх усіх до біса і піде собі разом з їхнім бажаним ШІ?

ЕМО у вусі після того, як завис на початку, вже біснувався:

— Це він! Це він! Пульс сто два, Ліно! У тебе! У мене тисяча! У нього — вісімдесят вісім, але ж це тому, що він тренується! Увага! Сумісність найвища! Дев'яносто три відсотки! Максимум хімії!

Ліна зробила непомітний глибокий вдих і простягнула руку.

— Приємно познайомитись, Артеме.

Той пройшов, легко зайняв стілець і навіть не похитнувся на ньому.

ЕМО вищав від захвату.

— Отже, колеги, — повів Денис, — давайте перейдемо до обговорення нашої спільної роботи. Як ми інтегруємо ЕМО у структуру компанії.

Це Ліна могла. Варто було пережити перший шок і перевести розмову на ЕМО, і вона могла говорити до вечора. Темо теж підготувався і впевнено викладав свої пропозиції. Зрештою, це було вигідно і розумно, Ліна майже не мала що заперечити. Заздалегідь обумовлений нею контроль над ШІ лишався непорушний, її власна, адаптована під конкретну особу версія лишалася з нею.

«Він намагається справити враження, Ліно! Дивись, от він подивився розгублено. А тепер стрибнув пульс. Рівень впевненості прямо пропорційний зацікавленості тобою!» — декламував ЕМО.

— Тобою, — нарешті гиркнула Ліна.

— Що? — не зрозумів Денис, а Темо лише усміхнувся з розумінням.

— А! Це ви до ЕМО! — у захваті зрозумів юрист. — Я обов'язково візьму і для себе версію. Ці ліки від самотності, та ще й такі корисні — зовсім новий рівень спілкування. Він же буквально розумний?

— Не завжди, — відповіла Ліна.

— Його розум став можливий лише завдяки авторці, — підкреслив Темо.

— Ха-ха-ха, Ліно! Ти чула? Які низькі лестощі. Я знаю, що чоловіки від кохання перетворюються на баранів, процес пішов.

— Та чорт, — регонула Ліна, а Темо реготнув слідом за нею.

Денис наче побачив цю незрозумілу йому взаємодію і став згрібати папери:

— Думаю, ми достатньо обговорили основні моменти. Я підготую документи. Залишаю вас обговорити технічні нюанси, я у них все одно ні бум-бум.

І вийшов.

Ліна видихнула. Висмикнула навушник і кинула його на стіл, та тут же й пошкодувала про цей жест: він же точно такий, як тоді, у квартирі, перед тим як вони дісталися ліжка. Темо точно згадав той самий момент, тому що хитро глянув прямо на неї. Чорт. Ліна смикнулася, щоб зробити ще гірше — забрати навушник назад, але стілець на одній нозі небезпечно захитався, і вона ледь не перевернулась вертольотом. Поки балансувала, вирячивши очі й хапаючись за край столу, Темо здивовано підняв брову і трохи підвівся — допомогти.

Та вона сама впоралась, втрималась і різко випросталась.

Заспокоїла стілець, надійно сперлася на спинку, подивилася Темо прямо в очі і випалила:

— Курва.