Глава 1. "Святий Джекпот"

Місто спало, але в його серці все ще палали червоні відблиски. Пожежники продовжували розбирати  обгорілі залишки будівлі, яка ще недавно сяяла яскравими неоновими вогнями.  Журналісти охрестили його "найбільшим гріхом у найсвятішому місці". Тепер же від нього залишилася лише купа почорнілих стін.

На екрані телевізора змінювалися кадри: охоплений полум'ям фасад, люди, що біжать, стрічки

екстрених новин. Ведучий говорив з серйозним обличчям:

— Казино Sancta Fortuna стало найгучнішим скандалом останнього десятиліття. Його

засновник, Габріель Лаудано, також відомий як "Лакі", досі залишається в бігах.

Італія та Інтерпол ведуть розслідування...

Клац. Канал перемкнули.

— Лакі, Лакі... Сказали б відразу — справжній диявол, — пробурмотів чоловік у напівтемній

кімнаті. Голос у нього був втомлений, але з ноткою глузування. Скуйовджене волосся, халат,

вогник в очах — він виглядав так, ніби його щось розважає, але тільки йому одному відомий

жарт.

Він потягнувся за келихом вина, але передумав. Посміхнувся, похитав головою і, відкинувшись

назад, закрив очі.

П'ять місяців тому. Рим.

Вечірнє повітря,  розмови туристів, аромати кави. Десь далеко грала вулична музика,

але її перервав вереск гальм і м'який удар дверцят об корпус машини.

З чорного автомобіля вибрався чоловік, поправляючи капелюх.

Фіолетова сорочка, темно-сливовий жилет із золотими ґудзиками, темні штани, що ідеально сиділи на стрункій фігурі, лаковані туфлі. На пальці золоте кільце з гравіюванням,  на зап'ясті дорогий годинник. Все виглядало бездоганно, але навмисно недбало: краватка ослаблена, манжети сорочки закатані, волосся злегка розтріпане.

З іншого боку грюкнули дверцята. З машини вийшла дівчина.

— Лакі, ну будь ти людиною, скажи мені прямо...

Чорна сукня до колін з розрізами, грубі черевики на товстій підошві. Шкіряна куртка з металевими вставками, на плечах недбало накинутий червоний шарф. Світло-русяве волосся розпатлане. Вона виглядала так, ніби щойно втекла з місця злочину і при цьому залишилася в захопленні від того, що сталося. Вона притулилася до машини, склавши руки на грудях, і з цікавістю подивилася на Лакі.

— Ти дійсно вирішив провернути це тут?

Лакі підняв погляд на Ватикан, оцінювально примружився, а потім посміхнувся.

— У цьому світі є два типи людей, Вів. Ті, хто задають питання... і ті, хто вже замовив

апероль в найкращому готелі Риму.

Він зачинив дверцята, засунув руки в кишені і попрямував до найближчого готелю. Вів'єн похитала головою і, хмикнувши, пішла слідом. Розкішний готель у центрі Риму. Не найдорожчий, але той, де вміють тримати язик за зубами.

За стійкою реєстрації нудьгуючи гортала журнал адміністратор. Лакі безшумно

наблизився і сперся на стійку, обдарувавши дівчину посмішкою, від якої можна було

подумати, що прямо зараз тобі продадуть годинник, який ще недавно був у тебе на руці.

— Добрий вечір, синьйора. Нам з дамою потрібен найкращий номер.

Адміністраторка підняла погляд, подивилася на нього з голови до ніг, потім перевела погляд на Вів'єн.

— Ви бронювали?

— Звичайно.

— На чиє ім'я?

Лакі з легкістю нахилився вперед, ніби збираючись видати секрет.

— На ім'я долі.

Адміністратор навіть не зітхнула, просто потягнулася до журналу.

— Прізвище?

— Лаудано.

Пауза.

— Немає такого бронювання.

— Ви впевнені?

Лакі зробив вигляд, що заглядає за стійку.

— Подивіться ще раз. А якщо не знайдете, то уявіть, що воно там є.

Вів, притулившись до колони, тихо фиркнула.

— Синьйор, у нас все строго за записами.

— А якщо я запропоную вам альтернативний варіант?

Адміністраторка підняла брову.

— Який?

Лакі дістав з кишені купюру, склав її вчетверо і непомітним рухом підсунув до

дівчини.

— Можливість побачити світ з нового боку. Наприклад, з більш... прибуткового?

Тиша.

Дівчина подивилася на нього, потім на купюру, потім знову на нього.

— Ви знаєте, синьйор Лаудано, що мене найбільше дратує в житті?

Лакі посміхнувся.

— Що?

— Коли туристи думають, що я дешева.

Вона спокійно переклала купюру назад через стійку.

Лакі миттю змінив тактику, легко забрав гроші і театрально розвів руками.

— Ну раз так... Тоді, може, у вас є "секретний" номер? Той, що для особливих гостей?

Адміністраторка довго дивилася на нього, потім зітхнула, відкрила журнал, щось

викреслила і простягнула ключ-карту.

— Останній поверх, номер 707. Тільки не створюйте проблем.

Лакі взяв картку.

— Я? Проблеми? Синьйора, ви мене ображаєте.

— Будь ласка.

Вів закотила очі, схопила свій рюкзак і першою попрямувала до ліфта. Лакі, підморгнувши

адміністратору, пішов за нею.

Двері ліфта зачинилися, почався плавний підйом.

— Лакі, а якби вона не купилася?

Він поглянув на неї і знизав плечима.

— Я б запропонував ще одну альтернативу.

Вів посміхнулася.

— З твоїми методами дивно, що тебе ще не прибили.

Лакі склав руки за головою.

— Деякі намагалися. Нікому не сподобалося.