Глава 18/1

Кирило

Залишаючи паркет, я знав, що вона мене взнала. Після танцю швидко відшукав середину потрібного ряду. Вдивлявся крізь напівтемряву із спалахами камер.

Силует дівчини, котра піднялася зі свого місця, більше не давав мені сумнівів. Сюрприз вдався.

Чи знав я залишиться Мелісса на місці або втече?

З цим складніше... Від білянки всього можна чекати.

— Через три номери розпочнуться батли з виходом поодинці. Далеко не розходимся, — оголосив нам за кулісами постановник шоу програми.

Вiдiйшов з друзями до столів біля сходів, випити води.

— Гадаєш, ставка образилася із-за пастки? — повторюючи мої думки, запитав Марк.

Я потиснув невизначено плечима.

— Кир, краще думай про постановку трюків. Зі ставкою і потім розберешся, — спробував повернути в потрібний настрій мене Алекс.

Розібратися потім теж варіант. На черговий облом стане більше. Азарт не піднімався, як спочатку. Навпаки, давив тягарем від приголомшеного розуміння... Мелісса з кожним днем стає для мене більш ніж “ставка”.

— Зачекайте мене тут, я на пару хвилин відлучуся, — попередив друзяк, не бажаючи відкладати.

Весь час плутатись думками, пішла не пішла, буде ще гірше для будь-яких постановок.

Побiг в гримувальну, де ми покидали свої речі. Дістав iз кишені куртки телефон і морально налаштувався на відповідь, яку б не отримав, аби з'ясувати.

За два виходи команд до нашої, я відправив ще одне коротке повідомлення.  «Пам'ятаєш, ти обіцяла не психувати і не збігати?»

Розумів, що не почує сигнал і відволікатися доки не стане. Зараз же багато що змінилося. Наскільки, мені ось i потрібно було знати.

Відповіла.

Майже відразу після того, як ми пішли зі сцени за часом.

Читав текст і... знову сходив з розуму від вчинків непередбачуваної білянки.

«Пам'ятаю я обіцянку. Все одно психую! Втекти лише не вийде — записалася в твою команду підтримки. Тепер чекаю, коли ти знову вийдеш на паркет».

Мені не треба уточнювати в якому повернувся настрої. Друзі запідозрили допінг. І цим все сказано.

— Ну пив, так і кажи? Втікав двi хвилини тому з кислою міною. Назад прилетів, начебто всі винагороди шоу отримав.

— З допінгом ти не помилився, — сміючись від витягнутих облич, відповів Алексу, — Винагороду лише не заробив досi.

— В кінці оголосять, — розуміючи, по-своєму, додав Марк, — У вас є шанси. Я, напевно, в прольоті. Нога після розтяжки підводить. Через трюк виходить не змастити кінець.

Глядачі не помічають таких дрібниць. Марк уміє перестроюватись і гідно себе показувати. У нашій команді від клубу він кращий. Ми з Алексом трохи відстаємо. Але журі провести не вдасться. Зірки в кожному напрямі вуличних танців читають наші рухи, розкладаючи на букви як в азбуці.

Стукнулися в повітрі кулаками в символ підтримки трьох. І піднімаємося за куліси в очікуванні нового виходу.

На екрані без звуку видно сцену. Знайома братва по тусовках з хоперів виплигує зi штанів. Наші головні конкуренти знаходяться в іншій команді. Четвірка із столиці. Видають з себе непереможних брейк-гігантів. Навіть не наближаються, як іншi учасники. На вечірці я їм влаштую веселе життя. Роль ведучого зобов'язує займатися гостями.

— Брейкери, готуйтеся! Ви наступні. Батли призначають суддi.

Оголошує постановник. I з гріючою думкою про свою особисту групу підтримки з бiляночним допінгом збираюся на вихід.