Роздiл 1/1

Мелісса

— Твою ж бабцю в ліс! Що ти мені засунула? Зовсім пришелепкувата?

Брюнет відірвав свій зад, ледь не скрутивши мені під його важкістю шию. Звичайно, після такого, як тут не захворієш головою?

Починаю пояснювати:

— Годзілла, це хом’яка так звуть. Втік і…

Різький розворот і в мене впилися витріщені від люті криштально-сірі очища.

— Зовсім охрініла!!!

Брюнет заволав на весь коридор і почав бити себе по нозі. Малюк ледве встигав лавірувати від нападу грубіяна.

— Ти ж уб’єш хом’ячка! — злякалася, не те слово.

Схопила за руку, якою цей невгамовний тигр ляскав себе по ногам, щоб припинити це. Ось тільки, як ж мені втримати його?  А скажений який, взагалі труба. Репетував так, начебто йому зараз пів ноги відкусять. Стрибки й ляскання нічим не допомогли. Годзілла тренований мужик, що йому тигр збочений. Бачив і цікавіше. Ну і я не здавалася. Хапала його то за ноги, то за руки, а то й зовсім вистрибнула зверху, чіпляючись за шию. Порятунок талісману третього курсу мене хвилював зараз більш за все.

— Витягни його швидше! Витягуй, кому кажу! Інакше я за себе не відповідаю, — загрозливим голосом, зовсім не таким приємним, як під час розмови з крихіткою, вимагав він того, чого й сама хочу.

Якщо б могла -  давно б уже дістала. Без допомоги не вийде.

— Для того, щоби я зняла Годзіллу з тебе — припини смикатися, — обхопила його стегна долонями з боків. Від стресу навіть сором'язливість пригальмувала із своїм приходом. — Нам необхідно спустити штани додолу, — показала пальцем на пояс.

— Більше нічого нам не потрібно? — оскаженілий тигр стиснув губи у вузьку лінію, не радіючи такій перспективі.

— Нi-i, — помахала переконливо, — Просто спусти трішки штани. Обережно, будь ласка. Я заберу Годзіллу і ми підемо.

— А ти точно пришелепкувата, — отримую від нього на знак вдячності.

Хто б казав! Від збоченця чую.

Впоравшись із поясом, брюнет розстебнув ширіньку. І різким рухом стягнув джинси до колін. Ось у цьому місці і трапилася його помилка. Просила ж обережно. Сам винуватий!