Старий дім

Живу в старенькім домі, у квартирі,
У місті, сивім від своїх століть,
На тихій вулиці, де в буйнім вирі
Осінній дуб багрянцем пламенить.

Мені не раз казали: — Годі, друже,
Пора житло міняти на нове.
Там світлі стіни, там просторо дуже,
І зовсім інше там життя живе.

Та що мені новітні ті оселі,
Де ще не встиг осісти запах літ?
Моя — у спогадах, у кожній стелі,
Де мого серця залишився слід.

Там перший сміх і перші дні тривоги,
Надії світлі й гіркота розлук.
Там я навчився не судить нікого,
Й прощати тих, хто завдає нам мук.

Там кожен крок мені давно знайомий,
Старий карниз, потертий підвіконь,
Не кладкою цеглин наш дім зберігся —

Він дихає від теплоти долонь.

Буває, серце огортає туга —
Не спинить часу жодна в світі мить.
Старіють дім, і почуття, і люди,
А за вікном то дощ, то сніг летить.

Та знов вертаюсь до старої брами,
Де все для мене рідне і живе,
На вулицю, де дуб під небесами
Щоосені, мов полум'я, цвіте.

Подобається

#391 в Різне
#20 в Поезія

Відредаговано: 26.09.2026