Вітер розвівав волосся в різні боки, піднімаючи білу сукню й обпалюючи шкіру прохолодними дотиками, чи то були руки й пальці, що блукали по тілу, даруючи насолоду.
Позаду дівчини стояв хлопець, обіймаючи її за талію й притримуючи сукню, доки вітер не вщухне. Її щоки злегка почервоніли, а сама вона торкалася й гладила щоку хлопця, відчуваючи губи на своєму плечі. Вона обернулася: руде волосся, зелені очі з іскрою, сильні руки, що стискали її в обіймах, — було так добре й спокійно. Вітер набирав сили, за яким ховався нещадний сміх.
Джек прокинувся з бажанням вмитися, навіть прохолодний душ після того, що сталося, допоміг лише наполовину. Хлопець встав з ліжка й пішов до своєї ванної кімнати, у дзеркалі на нього дивився втомлений чоловік з мішками під очима.
— Ймовірно, у будинку є спільники Мелросів, — пробурмотів Джек, вмиваючись холодною водою. Він протер обличчя м’яким рушником і почув із сусідньої спальні ледь чутний стогін. Пройшовши невелику відстань, Джек заглянув у кімнату, де спала Крісті. Вона переверталася, крутячи головою з боку в бік, і стискала простирадло мертвою хваткою.
— Бідолаха, — він присів поруч на ліжко й взяв її за долоню, легенько стискаючи й погладжуючи пальці. Востаннє він так робив, коли Крісті була в лікарні після ножового поранення й лежала без свідомості кілька днів у палаті.
— Ні, не вмирай! — вигукнула Крісті, а Джек подумав, що їй сниться Саманта, — Джеку, не вмирай, ти мені потрібен.
Крісті в одну мить перестала крутитися в ліжку, по щоці скотилася одинока сльоза, яку рудий підібрав пальцем долоні, а дівчина зробила глибокий і дуже спраглий вдих і прокинулася, різко сідаючи в ліжку, наче від кошмару. Вона відчувала на руці чужий дотик і підняла погляд на порушника свого спокою. В очах було безліч запитань, і головне: як Джек тут опинився?
— Я почув твої стогони й прийшов перевірити, — тихо промовив хлопець, не відпускаючи долоню дівчини, і підніс її пальці до своїх губ, легенько торкаючись їх. Крісті ледь почервоніла, але долоню не відсунула.
— Що тобі снилося? — він доторкнувся до щоки дівчини й ніжно відсунув пасмо волосся.
— Що ти помер, — неохоче промовила Крісті, відводячи погляд убік, але під впливом пориву обійняла його, чим збила хлопця з пантелику, — Там ще була жінка.
— Уві сні ти боялася втратити мене? — хлопець звузив очі, приховуючи посмішку.
— І зараз боюся, — пробурмотіла Крісті, тикаючи пальцями в його груди, таким чином заспокоюючи себе, — І не тому, що сказали наші бабусі десять років тому, — по-дитячому надуто додала вона, прикусивши щоку зсередини. Джек знав, про що говорила Крісті, але вирішив пожартувати над нею.
— І що саме? — здивовано запитав хлопець, не відпускаючи Крісті з обіймів, а в думках сміявся, але це того варте.
— То ти не пам’ятаєш, — розчаровано пробурмотіла шатенка, ображаючись на рудого. — Ми тоді сиділи на галявині на пікніку, поруч були бабусі, Віолет і Філ. Бабусі говорили про те, що ти й я могли б бути гарною парою.
Джека розвеселила легка дитячість поведінки подруги, і він обійняв її, не стримуючи посмішки та легкого сміху їй у маківку.
— Жук, — ледь чутно промовила Крісті, а очі почали злипатися від тепла, яке виходило від хлопця й заколисувало, — Можна я сьогодні буду спати з тобою, боюся, що насниться кошмар.
Джек був у ступорі через прохання Крісті, навіть не очікував такого повороту подій.
— З однією умовою: я тебе поцілую, — відповів рудий і підняв дівчину на руки, не чекаючи заперечень; він вирішив скористатися її збентеженням і переможно посміхнувся, коли вклав Крісті на ліву частину свого ліжка, а потім пішов у гардеробну, одягаючи піжамні штани, щоб не бентежити подругу.
Крісті не встигла як слід заперечити — вже лежала на ліжку хлопця; постіль він змінив після останньої події, і тепер ліжко пахло свіжістю та дарувало тілу прохолоду. Крісті розтягнулася на ліжку, почуваючись як вдома, доторкнулася пальцями до губ, згадуючи поцілунок із хлопцем, який був надто відвертим за її мірками.
«Здається, він хотів мене зжерти».
З роздумів її витягнув Джек з обіцянкою поцілунку, так воно й було, але рудий поцілував її в щоку.
— Я думала, що поцілуєш у губи, — розсіяно подивилася на хлопця, повертаючись на бік.
– На сьогодні з тебе вистачить, — весело сказав хлопець і видихнув, потягуючись, — і з мене теж, — він поглянув на тумбочку біля ліжка, годинник показував третю годину ночі, — Ще є час трохи відпочити.
Крісті кивнула й зробила крок, сміливий для себе: вона взяла руку хлопця й, лягаючи на бік, обхопила її, притискаючи до себе. Джек був змушений теж лягти на лівий бік, зате відчував приємний аромат її волосся. Він посміхнувся, розуміючи, що тепер дівчина йому довіряє й хоче, щоб її обіймали. Крісті виглядала невинною в його очах, довірливо притискаючись до його грудей. Хлопець ще раз підвівся, цілуючи її в скроню, і відчував себе найщасливішою людиною в цю мить.
— Я тебе кохаю, — прошепотів він Крісті на скроню, знаючи, що вона може це почути.
***
– ОГИДНА, ПІДЛА ТВАРЮКА!!! — з кожним словом голос ставав дедалі гучнішим і лютішим. Молода брюнетка кидала дротики у фотографію, яка була прикріплена до дартсу.
– Я тобі ще покажу, хто наважиться наблизитися до його родини! ПОВІЯ!
Брюнетка кинула останній дротик точно в ціль. Міс Мелросс відкинулася в кріслі, злобно дивлячись у порожнечу й обмірковуючи план, як затягнути Джека до своєї колекції хлопців. Вона прагнула відчути його в собі, хотіла бути для нього першою, хотіла дивитися на нього зверху вниз, щоб він обслуговував її й цілував внутрішню частину стегна, наближаючись до того місця, яке пульсувало. Дівчина охнула, вигинаючись, відчуваючи поколювання в ногах.
– Тобі варто заспокоїтися, — холодний тон жінки змусив її зсунути ноги й напружитися.
– Ти подала такий приклад! — вигукнула вона, ще більше дратуючись, і відвернулася від матері.