Розділ 13

Джек доторкнувся до щоки Крісті, встаючи з-за столу, взяв дві тарілки з десертами й поставив їх у холодильник, щоб доїсти пізніше. Шатенка ж долила гарячої води в чашку й відпила трохи, прикриваючи очі від задоволення, наче кішка. Хлопець ледь помітно посміхнувся й підійшов ззаду, обіймаючи Крісті за талію, а потім поцілував її у відкрите плече.

— Ти дуже милий, — промовила вона, м’яко торкнувшись його долоні, — хоча навряд чи твоя бабуся назвала б це «гідною поведінкою з юною леді», — жартома передражнила жінку.

— Схоже, — посміхнувся рудий, — бабуся вважає, що емоції — це слабкість, а зовнішній вигляд — основа всього. Якщо сорочка не випрасувана ідеально, вона влаштує цілу лекцію про честь роду, — він усміхнувся, згадуючи дитинство. — Одного разу вона змусила мене одягнути костюм на сімейний обід, а мені було десять, — хлопець доторкнувся губами до мочки вушка дівчини й ледь прикусив. Крісті сперлася на його груди, вона хотіла, щоб Джек поцілував її в шию, а потім у губи, але перед очима вже було інше. Спогад про минулий прийом, коли вона зіткнулася з місіс Морган.

— На торішньому прийомі вона оглянула мене з ніг до голови, ніби оцінювала породистого коня для скачок, — зі жартівливим жахом у голосі зізналася вона, — Навіть причепилася до кольору сукні. Сказала, що пастельні тони мені не пасують.

Джек розсміявся, а його зелені очі заіскрилися від веселощів; він притягнув Крісті ближче до себе, змусивши її поставити чашку на стільницю.

— Це цілком у її дусі, — сказав він, виводячи подругу з кухні. — Але знаєш, цього літа ти затьмарила навіть Алексіс, — вони вже були у холі, залишалося тільки піднятися на другий поверх. Крісті зніяковіла, опустивши погляд на підлогу.

— Сподіваюся, що завтра все піде за планом, — пробурмотіла вона, згадуючи, як Моніка накидалася на Джека на прийомі минулого року.

— Який ще треба скласти, — додав хлопець, піднімаючись сходами й тримаючи Крісті за талію. — До речі, що говорили ті… — він не знав, як правильно висловитися, окрім як нецензурною лексикою. Крісті підняла погляд, помітивши літню жінку з тростиною та у супроводі дворецького.

— Як би там не було, не варто висловлюватися нецензурно щодо юних леді, — з повною суворістю промовила міс Сміт, знімаючи руку хлопця зі своєї талії, — Я впевнена, що завтра вони дадуть свої зізнання перед публікою, і твоє ім’я буде очищене.

Крісті відійшла на деяку відстань, щоб не дратувати очі розпусними вчинками Сесілії Морган.

— Приємного вечора. Кофту віддам завтра, — сказала вона біля дверей гостьової кімнати, в якій зупинилася, і зачинила двері перед носом Джека. Хлопець не зрозумів, чому сталася така зміна тону, доки не побачив свою бабусю, яка, втім, незадоволено поглянула на нього, висловивши поглядом: «Де твої манери?»

Коли вона пройшла повз, у Джека по спині пробіг холодок; він зайшов до своєї спальні й зачинив двері на ключ, з полегшенням видихнувши, а потім, пройшовши через суміжну ванну кімнату, яка з’єднувала обидві кімнати, потрапив до спальні Крісті.

Дівчина зачинила двері на ключ, розслабившись, і скинула з себе кофту хлопця, бо стало нестерпно спекотно. Їй не потрібні були проблеми, тому вона вирішила перейти на робочий і діловий тон, який не раз її рятував. Шатенка підійшла до столу, де лежала папка з усією зібраною інформацією за минулий рік, яку вона збирала по крихтах.

Джек стояв у дверях ванної, милуючись оголеною спиною дівчини, і мимоволі уявив, як проводить пальцями по хребту, цілує ніжну шкіру, викликаючи мурашки й стогін з вуст Крісті. Джек похитав головою. «Звідки такі думки?» — запитав він сам себе.

— Не очікував, що ти можеш так різко змінити тон, — хрипко промовив юнак, повільно крокуючи до подруги. Крісті навіть не обернулася на слова хлопця й не здригнулася, коли той поклав своє підборіддя їй на маківку, а руки — на талію.

— Коли треба, я відразу переходжу в робочий режим, — захоплено вивчаючи документи, промовила міс Сміт, — А проблем від Сесілії я не бажаю, як і зневажливого погляду в мій бік. Гаразд, — вона поклала папери в папку, — пішли до твоєї кімнати поміркувати.

Крісті вислизнула з рук рудого й прихопила з собою папку, ручки та блокнот.

Вона підійшла до дверей ванної й обернулася, поглянувши на Джека.

— До речі, у тебе є звичайні аркуші? — запитала Крісті. Хлопець кивнув, йдучи за дівчиною, але затримався у ванній. Він вмився холодною водою, охолоджуючи голову та те, що внизу.

«Чому вона так на мене впливає?» — подумав хлопець, спираючись руками на раковину, — «Я хочу цілувати її в шию й губи. Чорт забирай, я хочу, щоб вона вигукувала моє ім’я».

МакЛайт округлив очі від свого зізнання й опустив погляд униз. Раніше він відчував збудження, але воно не було таким всепоглинаючим, а це — зовсім інше. Непристойність у чистому вигляді.

— Чорт, — вилаявся він, штани були натягнуті так, що тут допоможе лише руки або дуже холодна вода. У спальні Крісті, а тут він займатиметься самозадоволенням — просто зашибісь, як доля пожартувала.

Крісті тим часом нишпорила по кімнаті у пошуках аркушів паперу формату А4, вона відкрила останню шухляду й задоволено посміхнулася — ціла пачка паперу. Діставши стос аркушів, вона помітила блокнот, що випав із шухляди. Шатенка поглянула на двері ванної, потім на блокнот, цікавість все ж перемогла, і вона взяла цю дрібничку. Крісті відкрила блокнот на випадковій сторінці й побачила вірш, очі самі вирішили прочитати його, до щік підступив жар від збентеження й ще одного почуття, яке було глибоко всередині й поступово починало проявлятися.

— Гаразд, покладу назад, — прошепотіла вона, а краєм ока помітила невмілий малюнок пари, що цілується. — Є тут щось холодне?

Погляд натрапив на шовкову постіль, яка влітку дуже добре охолоджувала тіло, тож дівчина плюхнулася на ліжко, ховаючи обличчя в подушках.

— Хмм… Пахне лосьйоном для тіла, — прошепотіла напівголосно шатенка, — Ну добре, трохи зніяковіли — і досить. Обов’язок кличе, — твердо сказала Крісті, сідаючи на коліна в ліжку, — Хоча треба визнати, рельєф м’язів на дотик дуже навіть непоганий, — вона підняла голову, дивлячись на стелю, — От би побачити…