розділ 18

Розбір польотів

— Що він там робить? — спитав Ленц, притиснувшись животом до стовпа і обійнявши його обома руками.

Поруч із Ленцем стояв Ваня, який виявився майже одного з ним зросту. А на їхніх плечах з спритністю справжньої циркачки стояла Весяна і обережно заглядала у вікно.

— Пиво п'є, — відзвітувала дівчина. — З таким похмурим обличчям, ніби вже вирішив нас усіх відшмагати і тепер думає, як загнати на стайню, не давши розбігтися.

— О-о-о-о... — оцінив одкровення Ленц.

Шелест і Томія переглянулись. Про те, як Перчика мало не вкрали мужики з дуже підозрілої школи, вони встигли розповісти лише Ленцу та Даміру. Навіть Ваня поки що був не в курсі. А Льєн і поготів. І Весяна дуже просила йому про це не говорити, була впевнена, що грізний маг після цього її вижене, і обіцяла від горя втопитись у болоті. Добре, що йти до нього недалеко.

Поки компанія вирішувала, варто чи ні приховувати таку важливу інформацію, маг встиг переодягнутися і кудись пішов. Підопічні відразу ж запідозрили, що взагалі пішов, вирішивши забути їх таких проблемних. І тому досить спритно кинулися за ним. Зрештою опинилися біля дивної будівлі на стовпах, і додумалися позаглядати у вікна.

— Схоже, це шинок такий, — глибокодумно заявив Ленц, коли Весяна стрибнула на землю. — Може, зайдемо і теж поп’ємо пива?

— Тоді він точно від нас втече, — впевнено сказала Весяна. — Мій батько завжди тікав із дому, коли матінка заважала йому сливову наливку пити.

— Ага, — сказав Ленц. — Тоді пішли до іншого місця нап'ємося.

— Пішли, — підтримав Ваня, якому дуже хотілося напитися. Бо сьогодні був безглуздий день. Бо, як виявилось, боявся він зовсім не того. Плювати місцевим магам на попаданців. Ці попаданці потрапляють сюди звідусіль, зважаючи на все. Деякі благополучно в болоті тонуть, деякі виявляються великими жінками чи засновниками баронського роду, інші тупо зливаються з місцевим населенням та живуть собі як уміють. Ні тобі великої магічної сили та пророцтв, про «цей світ тільки на тебе і чекав», ні наукового інтересу, ні впевненості, що всі попаданні несуть у собі зло. Нудно.

А ще Ваня тепер не був упевнений, що Томія з того самого світу, що й він. Швидше вона з якогось іншого. А спитати він не наважувався. Раптом вона теж боїться, що дізнаються її таємницю і якось дивно на це відреагують? Не дарма ж усім каже, що не пам'ятає, хто вона така.

Напевно, всім попаданцям спадає на думку ідея зображати амнезію.

З цими думками Ваня дійшов до кабака, який Ленц впізнав по запаху — з відкритого вікна несло смаженою цибулею, пролитим пивом і чимось копченим.

При найближчому розгляді шинок теж виявився нудним. Відвідувачі нагадували різноробів, які вирішили пропити всю зарплату, ні тобі кольчуг, ні величезних сокир, ні відьом, що танцюють на столах.

— У лісі й те було цікавіше, — пробурмотів попаданець, і сів за стіл із похмурим виразом на обличчі.

Можливо, через цей вираз подавальниця довго не підходила, протираючи ганчіркою інші столи і про щось щебечучи з різноробочими. Потім таки прийшла, видала широку усмішку і перерахувала страви. Втім, пиво і замовлену м'ясну та сирну нарізку вона принесла швидко. І все виявилося дуже смачним, трохи примиривши Івана з дійсністю.

***

— А взагалі, у нас практика, — розповідав Ленц, через годину й три келиха пива. — Нас на цю практику послали… так послали…

— Далеко, схоже, послали й непристойно, — зробив висновок Ваня. Студенти йому зараз здавалися чудовими хлопцями.

Ленц кивнув і підморгнув Весяні. Через що вона хихикнула і спробувала сховати обличчя за пивним келихом.

Томія несхвально подивилася на неї. Нехай пивні келихи тут маленькі, як стверджував бортник, пити нарівні з хлопцями для дівчат недобре. Сама Томія пила лише другий. Щоправда, пива там залишалося на дні. Але вона чесно намагалася його розтягнути, принагідно обмірковуючи важливу проблему — виходити заміж чи не виходити, а отже, повертатися додому чи ні? Додому їй не дуже хотілося. Заміж поки теж, але все може змінитися. І Шелест он який гарний. І очі в нього темні, але не чорні і не карі, а темно-сірі, такі часто бувають у немовлят. Гарно ж.

А ще, як сказала Весяна, хлопець із грошима вже добре. Бо без грошей гірше. Вона знала, вона побувала в такій ситуації, і їй не сподобалося.

А ще Шелест сильний маг, а значить – знатна здобич.

Томія хихикнула і перевела погляд на Даміра. Але він чомусь здався їй надто серйозним. А Ленц, навпаки, надто несерйозний.

— Так, баланс, у всьому потрібен баланс, — сказала вона пиву по секрету і посміхнулася Шелесту. Так, про всяк випадок. Тому що розумні дівчата знатну здобич не втрачають. Так казала старша сестра. — Правда, сама заміж не поспішає, — поділилась Томія наступним секретом з пивом.

Вані на коліна застрибнув кіт, і він почав його нагладжувати, розмірковуючи, що міг би дресирувати кішок.

Томія подивилася ще й на нього, але вирішила, що бортник не підходить. У нього і дивна магія, і ціле село невтішних мрійниць про гарем, і взагалі, він був якийсь не такий.

Дівчина зітхнула і ще випила пива.

Весяна заливалася дзвіночком, слухаючи вульгарні Ванині анекдоти, яких він, схоже, знав безліч. Дамір і Ленц сперечалися про те, чи зможуть коротким імпульсом сили перебити балку, але, на щастя, були вчасно зупинені пильною подавальницею, яка вмовила їх проводити випробування на деревах у лісі. А Шелест сидів, про щось думав і мрійливо посміхався.

І все було б добре, якби не нові відвідувачі, що ввалилися в шинок. Цілих шість штук.

Ці відвідувачі, певне, були з тих мужиків, чиї ревниві дружини хотіли кидатися у Весяну камінням. Вони дружно на неї втупилися, заусміхалися, трохи подивилися і рішуче поперли до столу, за яким вона сиділа.

— Гарна дівка, — прицмокнув один, дивлячись на Перчика так, ніби взагалі не бачив жінок з півроку.