Розділ 5. Не дайте «сісти собі на шию».
Люди, які вас чимось образили або змусили
страждати, самі страждають і заблукали в житті.
Пам’ятайте про це і не будьте занадто суворі.
Луїза Хей.
Це розділ про особисті кордони та про те, як не поставити себе та свої потреби і бажання на останнє місце.
Я зараз хочу поговорити саме про те, що ми часто не замислюємось, що не можемо відповісти «ні» тоді, коли нам погано, чи у нас є плани, а оточуючі просять змінити їх заради їхніх потреб. Болюча тема, тому що багато хто скаже, ну як же я скажу «ні», якщо хтось так потребує моєї допомоги. Але тут саме не про те, що не треба допомагати друзям та рідним. Тут про те, що не треба робити собі в «мінус». Ось такий приклад. Ви заздалегідь вирішили, що на вихідних будете відпочивати і поїдете за місто, щоб погуляти в лісі. Вам вкрай це необхідно та і погода як раз чудова. І от напередодні вам телефонує ваша дуже добра подруга і каже, що їй вкрай треба поїхати з партнером за місто, а дитину ні з ким залишити. Тому посидьте з дитиною. Але ж у вас вже є плани. То що робити? Треба оцінити, наскільки для вас важлива в першу чергу ваша поїздка і відпочинок. Якщо ви знаєте, що зможете допомогти подрузі і не будете потім ходити виснаженою увесь наступний тиждень, тому що не дали собі відпочинок, то і допоможіть. Але якщо ви довго чекали на цей відпочинок і вам вкрай це необхідно, то оберіть себе. Тоді ви відпочинете і зможете допомагати ще більше, не будете робити помилок на роботі і нервувати, що щось знов завадило вашому відпочинку. Але в такому випадку ваша знайома може на вас образитись. Буде неприємно. Але чи прийде вона вам на допомогу, якщо ви опинитесь у лікарні, або що? А може у вас вже були такі випадки, коли ви просите, а вам відмовляють і при цьому, коли просять вас, то ви завжди допомагаєте. При цьому ви думаєте, що ну не змогла людина, ну буває. Це просто тому, що людина обирає себе.
В моєму житті теж таких випадків багато було. І я завжди бігла на допомогу колезі, друзям, родичам. Та от проблема в тому, що зворотний зв’язок не такий самий. Люди часто відмовляли на мої прохання, бо вони мали важливіші справи. Так-так, вони так і казали. І навіть казали, що їхній відпочинок важливіший. Чи ображалась я? Ну, може, у якихось випадках. В інших просто виправдовувала їх. А потім і я почала відмовляти. І що ви думаєте було далі? А далі були різні сценарії – від маніпуляцій до образ, що я дуже погана людина, егоїстка. Ось так, як кажуть: «Добрими намірами дорога йде до пекла». З деякими знайомими був втрачений зв’язок, колеги могли дозволити собі казати якісь нісенітниці, ну і найкраще – родичі сказали, що я тупа і погана.
І тут я замислилась. Агов, люди, якщо ви собі таке дозволяєте по відношенню до мене, то чому я повинна це терпіти? Я ж наче така ж, як усі, маю особисте життя, кордони, вподобання та право відмовляти! То чому ж я автоматично стала поганою? А відповідь проста. Я не погана, я просто перестала бути зручною і більше не давала їздити на собі, як на тому поні. Але гіршою я відтоді не стала. Я така ж сама. Я так само приходжу на допомогу, але тоді, коли я справді можу допомогти і не роблю погано собі при цьому. От і все.
Тому, коли ви почнете вибудовувати свої кордони, у вас може статись така сама ситуація. Люди поряд вже не будуть такими привітними і добрими і навіть почнуть дошкуляти вам, що ви погана.
Так от, а потрібне таке оточення? Поставте собі таке питання. Якщо ваше оточення відвертається від вас тільки тому, що вам колись не вдалось щось зробити за них, то нащо воно таке? Найцікавіше, що такі люди самі почнуть уходити з вашого оточення. А при цьому ще можуть іншим наговорити, що ви ненадійні та погані. Сумно? Звісно! Але вони з самого початку не були вам друзями і близькими, якщо дозволили так поводитись. Не шкодуйте за ними. Тому що рано чи пізно це б усе одно сталось.
Поряд залишаться справжні і ті, хто не будуть шкодити. І це головне. Наше життя динамічне і на місця цих людей прийдуть нові інші, а може навіть кращі за попередніх.
Тому перш за все подбайте про свої кордони з усіма. Це не пізно робити ніколи. Навіть якщо ви станете поганим. Ви не погана людина. Ви просто обираєте себе в першу чергу. От і все.
І ще часто люди бояться осуду від інших. А що скажуть про мене інші? Та що б вони не казали, це не має вас стосуватись. Кажуть багато чого, а іноді ще і вигадують, щоб нашкодити. То що ви повинні на все це реагувати та хвилюватись з цього приводу? Якщо увесь час слідкувати за іншими і дізнаватись, що вони говорять про вас, то можна з глузду з’їхати. Повірте, це все маячня, яка не варта вашого часу. А час у нас найдорожча валюта, яку не можна купити і заощадити. Тому не гайте час на вислуховування тупих балачок. Звісно, до вас будуть доходити через спільних знайомих новини, що ви знов щось там робите, ну просто нечуване. Послухайте та ідіть спокійно далі жити своє найкраще життя. І, до речі, після цього може з’явитись ще більше пліток і інформації про вас. Тож, значить, ви в правильному напрямку. Не переймайтеся!
Я якось вирішила трохи пожартувати і почала розповідати сама про себе усілякі нісенітниці. І от, через певний час вони дійшли до мене від інших та ще й з новими подробицями, які нашарувались по дорозі. Ну, було смішно. Далі смайлик!
Побічним ефектом вашої поведінки при виборі себе може бути скорочення вашого оточення. Якщо людям не буде подобатись, що ви робите і як себе ведете, то вони почнуть зникати з вашого життя, звинувачувати вас в тому, що з вами щось негаразд і ви змінились, маніпулювати ще більше, ніж робили до цього, розпускати про вас плітки. Приємного мало. Але я б хотіла наголосити на тому, що ви в даному випадку не зробили нікому нічого поганого, ви просто стали обирати себе замість інших. Ви ні в чому не винні. А от якщо люди змінили свою поведінку відносно вас, то це вже знак. І не думайте, що оточуючі змінились за секунду. Ні. Вони такими і були. І головне, що ви тепер знаєте, що вони можуть повести себе так у будь-якій ситуації, яка їм не подобається відносно вас. Підуть ті, кому ви були байдужі, залишаться ті, кому ви справді потрібні і ті, хто вас люблять і хочуть продовжувати з вами стосунки.