Розділ 1. Ніколи не порівнюйте себе ні з ким окрім себе.

Ніколи не вір людям, які кажуть,

що нічого не вийде. Вони невдахи

та невдахами залишаться.

Джекі Чан

Ця проблема родом із дитинства. Багато дітей починають стикатись з порівнянням ще з садочка або школи. Це саме той момент, коли вам починають ставити в приклад іншу дитину, яка краща за вас, бо охайніша, чисто пише, або краще розбирається в математиці, з пелюшок вже читає і далі бла-бла-бла. Знайомо, еге ж? І в той момент ви чітко вже розумієте, що не зможете дотягнутись до тієї дитини, хоч би ви що не робили, бо ви вже поганіші і все. Навіть якщо ви покращуєте свої результати, все одно вам скажуть, що чогось не вистачає. І це найвеличніша помилка. Бо у дитини в цей момент починає розвиватись комплекс неповноцінності. І навіть, якщо дитина не дуже сприймає це порівняння, то все одно замислиться, а потім ніхто не знає, як воно відобразиться в подальшому житті.

Але такі порівняння продовжуються і в старшому віці. І навіть на роботі вам можуть сказати, що ви не такий спритний, як ваш колега. І це повна маячня. Бо не можна порівнювати слона зі страусом. Вони різні і у них різні призначення. Так і з людьми. Але ж такий наш соціум.

В таких ситуаціях дуже часто люди ображаються, можуть замикатись, дуже сильно пригнічуватись. Ніхто не знає, чи то з добрих міркувань так роблять, чи з поганих. А якщо все це ще й прилюдно робиться, то це просто найвищий рівень нелюдяності. Я завжди запитувала себе: «Ну невже ці люди не розуміють, якого стресу завдають?» Може і не думають, а може, навпаки. Тут вже залежить від ваших відносин з цією людиною та контексту. Бо якщо хочуть людині допомогти, то можуть сказати, що треба щось поміняти або надолужити і при цьому не ставлять нікого в приклад і роблять це сам на сам. А якщо потрібен концерт на публіці, то ось вам потурання при всіх. Звісно, це дуже важко і боляче. Але ж не кожна людина «товстошкіра», а якщо ці сценарії повторюються часто, то тут вже треба замислитись, чи потрібно вам залишатись в такому колективі.

Тож, якщо ви або ваші діти стикались з такою ситуацією, то це треба виправляти. Звісно, ви не зможете завадити вчительці, чи колезі, чи ще комусь ставити вам когось у приклад, але ви можете сприйняти це по-іншому і вчинити правильно. Якщо є можливість, то треба сказати, що ми всі різні і порівняння недоречні. І попросіть розказати вам, що саме вам треба покращити, надолужити, повчити сам на сам. Це буде конструктивно.

Отже, ніколи не порівнюйте себе з іншими, а порівнюйте з собою вчорашнім. Ми всі чудово знаємо, де маємо прогалини, бо добрі люди нам про це скажуть в першу чергу. І якщо ви вважаєте, що вам щось в житті потрібно покращити, то починайте робити це. Наприклад, якщо ви увесь час запізнюєтесь на роботу, то почніть виходити з дому на 10 хвилин раніше. Обов’язково контролюйте цей процес. Встановіть будильник, або декілька, щоб контролювати час і виходити з дому раніше. А через тиждень проаналізуйте, чи вдалось вам покращити ситуацію. І обов’язково подякуйте собі і скажіть, що ви такий молодець і запізнились всього пару раз! Можете відсвяткувати і купити собі тістечко, чи що ви там більше полюбляєте. Продовжуйте далі і будете мати успіх. Звісно, й інші теж помітять ваші успіхи.

Але треба зауважити, що всі ці зміни ви повинні робити виключно заради себе і заради покращення свого життя. Бо якщо ви почнете робити це заради когось, то може бути і таке, що ваші успіхи ніхто не оцінить, особливо ті, хто вам дошкуляв цим. Тому запам’ятайте, що ви все робите заради себе, і тільки потім заради когось. Намагайтесь посилювати власну особистість. Ті, хто увесь час концентруються не на власних бажаннях і потребах, не здатні стати сильним і впевненим у собі.

Я з такою проблемою стикнулась у ранньому дитинстві. На жаль, навіть в моїй родині найближчі родичі казали мені, що я не така розумна, як інші, не така гарна, примхлива та ще багато чого. І що я вам на це скажу - я заробила собі комплекс відмінниці і весь час почувалась неповноцінною. Я намагалась робити все якнайкраще – завжди сиділа тихо на заняттях, виконувала всі домашки, прибиралась, нікому не дошкуляла своєю поганою поведінкою. І це не спрацювало. Чому? Тому що я міняла себе заради інших. Заради тих, хто казав мені, що я не така. Але їм було на те байдуже. Навіть коли я досягала успіхів, їх ніхто не помічав. Я була занепокоєна, бо не розуміла зв’язку. Ну я ж молодець, але ніхто не звертає на це увагу. Так продовжувалось досить довго. Я продовжувала робити зміни, а ситуації не змінювались. І тут я почала замислюватись над тим, що я знов щось не так роблю. Бо мало б все змінитись на краще, мене повинні б були відзначити, похвалити, але цього не було. Так я ходила по колу певний час, аж поки вже в дорослому віці не зрозуміла, що треба в першу чергу мінятись заради себе. Також не зайвим буде звернутись і до психолога. Чомусь у нас вкоренився стереотип, що піти до психолога — це погано і ганебно і що до них звертаються тільки хворі люди. Так от нікого не слухайте. Тому що психологи допомагають вирішувати багато проблем, і це не тому, що ви хворі, а тому що ви шукаєте вихід із свого незрозумілого для вас становища. Чомусь вважається нормальним звернутись по допомогу до друзів або знайомих, до чарки, а от до спеціалістів — то відразу ганебно. Ну дурість у чистому вигляді. Тому моя вам порада, якщо ви потребуєте допомоги фахівця, то йдіть до нього і навіть не замислюйтесь. Це нормально звертатись по допомогу до психолога. Вам допоможуть і ви швидше вирішите свої проблеми.

Вже в дорослому віці я зрозуміла, що моєю головною помилкою було те, що я змінювала своє життя так, як хотіли інші, а не так як я того хотіла. А їм було байдуже до мене і до того, що я там міняю. І отут ще один стереотип — що люди про вас подумають. А думають вони мало про інших. Всіх цікавить лише власне. Тож і зациклюватись над тим, хто що сказав зайвий раз не треба. Можете провести такий експеримент – запитайте у тієї людини, що казала вам колись, що щось треба вам змінити, чи пам’ятає вона про це? Більшість відповість, що вони такого не казали і нічого не пам’ятають. Отакої.