Становлення конфедерації Агельде

Частина сьома: Час холодних голів та зважених рішень

Про те, що вчинився замах на короля Леванда у Філадельфії, Сірий Ворон довідався доволі швидко. Тому рішення повертатися назад було ухвалено миттєво.

Того ж часу Сірому Ворону стали відомі нові факти: королю Леванду допомогли гноми; нині він поранений, і його лікує лікар із південних земель.

— Гануле, бігом до мене! — прокричав Сірий Ворон на короля гномів південних земель.

Той збагнув, у чому річ, проте вдав вигляд, нічого не розуміючи.

— Що сталося і чому така терміновість, оракуле?

— Ти мені дурня не вмикай, а скажи мені на милість духів, чому ти поліз у справи північан і ні в кого не спитав на те дозволу чи поради? Твоя гном'яча голова чимось думає чи взагалі нічим не думає? Ми ж не готові до повномасштабної війни!

Ганул лише похилив голову, не знаючи, що йому відповісти, адже тепер він осягнув увесь масштаб свого вчинку. Він підставив не тільки себе чи гномів — він підвів усіх мешканців південних земель під загрозу неминучої війни.

— Я вже не маю часу обговорювати твій вчинок, — мовив Сірий Ворон.

— Я залишу тебе на кораблі, а коли ми прибудемо до південних земель, буде ініційовано голосування поважних гномів — нехай обирають собі нового і більш розсудливого короля. Ти сам розумієш: правом на наше спільне виживання не має права нехтувати ніхто, навіть я, Сірий Ворон, як представник світу духів у цьому світі.

Через день до Філадельфії знову повернувся Сірий Ворон задля обговорення нових деталей мирної угоди між Південними землями та Новим Світом.

Перше, що наказав Сірий Ворон, — випустити Балкара з підвалу та розпочати нові переговори.

— Слухай, Балкаре, так справи не робляться, — розпочав свою промову Сірий Ворон.

— Ми домовилися про мир і торговельні відносини. Мене мало хвилює, що ви там лагодили в себе у Новому Світі, але тут, під боком, я не дозволю, аби мої торгові партнери повбивали один одного ще до початку торгівлі. Ви ж бо по суті своїй мешкаєте на двох різних побережжях. Чи не так?

— Так, ви праві, Сірий Вороне. Ми мешкаємо на сході, а всі інші — в центральних та західних землях.

— Тому — друге. Ти сам розумієш: дурне діло нехитре, а на гарячу голову наробити лиха й розпочати громадянську війну — то зовсім не вихід. Бо є ще й Старий Світ, котрий може забажати поквитатися.

— Ех, каюсь, зробив необдумливий вчинок.

Вадіна виступала перекладачкою в цій розмові, але й без зайвих слів було помітно, що старий гоблін щиро шкодує про скоєне.

— Вадіно, дорогенька, переклади цьому шановному гобліну, що умови торгівлі та умови миру дещо зміняться.

Я не хочу війни ні в себе на південних землях, ні в Новому Світі. А тому торгівля відтепер провадитиметься через два міста — Громград і Торгайськ.

Король Леванд нині відпливе до Громграду і навіки залишить Торгайськ, а Балкар відбуде до Рубіжного і вже звідти рушить до Торгайська, проте ступати на землю Громграду йому також заборонено назавжди.

Вадіна віддано переклала все для старого гобліна, і той погодився на такі умови.

— Я хочу вам доповісти, Сірий Вороне, що в бік вашого Рубіжного нині вже вирушив у плавання Ангаріс.

— От і чудово, там і підпишемо нову торгову угоду. Вже безпосередньо з вами як із гоблінською расою. А з Громградом я матиму угоду з місцевими мешканцями.

Крім того, з часом належатиме вийти на зв'язок і з вашим Старим Світом — вивідати, чого вони потребують і що можуть запропонувати взамін.

Того ж вечора в місцевій таверні відбулася дружня розмова між Сірим Вороном, королем Левандом та президентом Балкаром про те, що їхні землі мають лишитися цілісними та уникнути війни. Те, що сталося тут, у Філадельфії, повинно навіки тут і залишитися.

Унаслідок цього було підписано не двосторонню, а нову тристоронню мирну угоду.

Безумовно, прірва пролягала не лише між Півднем і Північчю, а й між корінними расами та прибулими гоблінами. Усе це мало стертися й згладитися щонайменше за три-чотири покоління. Але нині настав той вирішальний момент, коли не можна було ламати дров і породжувати нові конфлікти.

Король Леванд наступного дня вже разом із Карісом вирушив до Громграду, тоді як Балкар мусив прямувати поки що до Рубіжного.

Власноруч супроводжувати його я, звісно, не міг через безліч невідкладних справ на південних землях.

Тому обов'язки головного було доручено Золотому Лису — разом із незмінною перекладачкою Вадіною.

Хоч король Леванд і заперечував проти цього, у ситуації, що склалася, ми ніяк не могли обійтися без Вадіни, адже гоблінської мови з нас ніхто більше не розумів. Каріса ми розуміли слово через три, проте він обіймав посаду політичного діяча і мусив діяти надзвичайно мудро та зважено, аби все подати в належному світлі.

Місцевий парламент мав невдовзі ухвалити рішення щодо долі Балкара, аби пригасити цю пожежу на самісінькому її початку. Бо розпочинати міжусобну війну — то все одно що власноруч покликати до Нового Світу старих монархів.

Золотий Лис, Вадіна, Балкар, а також десяток воїнів-гоблінів і вісім сімей ремісників та дітлахів із півдня мали прибути до Рубіжного разом.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше