Глава 5

Кабінет Сергія виявився не дуже просторим, проте затишним. Принаймні, краще тут обідати, ніж у їдальні. Хіба що незручно підійматись на третій поверх, а потім повертатись назад у свій опен-офіс. Втім, на щастя, ліфт працює, і шкутильгати не доводиться.

А ще тут нікого немає, крім власника кабінету, і можна потеревенити без ризику, що хтось почує та потім буде плітки розпускати.

– Дякую тобі за обід, – вимовила Оксана, підводячись.

Вона почала прибирати пластиковий посуд, в якому доставляють страви з ресторану. Треба хоч викинути кудись, не в корзину ж для паперів відправляти?

– Будь ласка, – відповів Сергій, підводячись в свою чергу. – Облиш, я потім винесу на смітник.

– Та чого ти будеш йти, спускатись, якщо я все рівно йду вниз?

Чоловік підійшов до Оксани та забрав у неї пластик.

– Кажу, облиш, – однією рукою він пригорнув дівчину до себе.

Деякий час мовчки цілувались, руки Сергія опускались все нижче, від талії до стегон. Однією рукою провів по внутрішній стороні стегна, від чого Оксана збуджено застогнала. Майже сама ерогенна зона в неї, чоловік добре пам’ятає це. Його поцілунки стали ще пристраснішими, друга рука вже розстібає блузку, один ґудзик за іншим.

– Окса, – прохрипів Сергій, – як же я за тобою скучив!

Поки були поцілунки, дівчина віддавалась їм, але слова чоловіка трохи повернули у реальність. Вона спробувала відсторонитись, якось швидко все відбувається. Дівчина сама здивувалась цієї думки, адже раніше швидкий перехід до сексу зовсім не бентежив.

Коли блузка була вже розстебнута, настала черга спідниці. Одночасно Сергій поцілував колишню дружину у шию, почав спускатись губами нижче й нижче.

– Почекай, – спробувала зупинити чоловіка Оксана.

Марно, Сергій вже майже не в змозі контролювати себе. Надто довго він не торкався цієї жінки, забув, яка вона насправді пристрасна, а тепер все згадалось. Більше не хочеться відпускати її, залишитись знову без її еротичного голосу, стрункого тіла, майстерності у ліжку.

– Стривай, – нова спроба, вже більш рішуча.

Оксана почала застібати блузку, в той час, як чоловік вже впорався зі спідницею. Дівчина, зібравши всі сили, відштовхнула Сергія.

– Вибач! Але… Почекай.

– Чого чекати? – обурився Сергій? – Що сталося?

– Не знаю… Але, це все… Слухай, мені складно пояснити…

Чоловік знову спробував пригорнути Оксану до себе, але вона вже точно зрозуміла, що не хоче цього. Піднявши спідницю з пола, швидко натягнула її та застібнула. Однією рукою намагаючись втримати Сергія на дистанції.

– Що з тобою? – чоловік все більше дратувався, не розуміючи, що відбувається.

– Я не знаю, як пояснити. Просто не можу, щось не так.

– В тебе хтось є?

– Ні, не в цьому справа…

Сергій знову взявся за блузку, борячись з руками дівчини, які ніяк не дають добратись до ґудзиків.

– Я розумію, це після травми, так? – не вгамовувався чоловік. – Ми це подолаємо, обіцяю тобі. А потім все буде, як раніше.

– Досить, будь ласка, – Оксана вирвалась з ціпких рук колишнього та підійшла до дверей, схопивши ціпок.

Сергій запихано подивився на дівчину. Трохи розхристана, кульгава, з блідою шкірою та темними колами під очима. Чим така взагалі може привабити? Але є в ній щось, щось таке, від чого неможливо стриматись. Такою жінкою хочеться володіти, мати завжди при собі, не ділити ні з ким.

– Ти сама сексуальна з усіх жінок, – прохрипів Сергій, підходячи. – Окса, давай забудемо все, що між нами сталося останнім часом…

Не договоривши, він знову схопив її у обійми, шукаючи її губи своїми. Невдало. Оксана відвернула голову, не даючи поцілувати себе.

– Досить, справді, досить.

В черговий раз відштовхнула його та ухватилась за ручку дверей.

– Та що з тобою не так?! – закричав Сергій, зрозумівши, що це дійсно все.

– Не знаю, вибач. Я не розумію, що зі мною. Але точно відчуваю, що я не хочу, ні сексу зараз, ні повернення старих стосунків. Принаймні, не зараз, можливо пізніше.

Чоловік, ледь стримуючи себе, щоб не закричати ще голосніше, прошипів:

– Ти божевільна. Чуєш? Ти й раніше була з прибабахами, довбанута на всю голову, а тепер зовсім дурна.

– Послухай…

– Ні, це ти послухай! – Сергій все ж таки перейшов на крик. – Ти тр..лась з усіма, хто попадав у поле зору. Крутила романи направо й наліво…

– Не з усіма…

– Пельку стули! Ти ж шльондра, сама натуральна! А тепер тут корчиш з себе незрозуміло що? Вимітайся звідси! Пішла до біса. Ну, швидше!

Оксана вперше побачила Сергія таким. Жодного разу він не вів себе так. Навіть при розлученні, завжди був стриманим, спокійним. Міг саркастично висловитись, міг прикрикнути, проте щоб так гарчати, з червоними від гніву очима – такого ще не було.

Дівчина мовчки вийшла з кабінету та зачинила двері. У ту ж мить почувся гуркіт, у двері жбурнули щось важке. Наче принтер, а може ноутбук. Втім, яка різниця? Можливо, якраз саме цієї ситуації їм і не вистачало, щоб остаточно закінчити стосунки, зрозуміти, що більше вони не разом. І ніколи вже не будуть.

– Чому чоловіки такі козли? – риторично запитала Оксана у Гени.

Вона прийшла зранку, бо не могла викинути з голови вчорашню сцену. Вночі майже не спала. Не те, щоб її образили слова колишнього чоловіка. Просто чомусь дуже неприємно стало, наче облили помиями, сама ситуація гидка.

– Хоча чого я в тебе питаю? – гірко посміхнулась Оксана. – Добре, що ти не козел. Але. мабуть, тому, що пришелепуватий. Був би нормальним, теж козлом би став.

Геннадій просто посміхнувся, сидячи навпроти та спостерігаючи за гостею. Вона не розказала, що сталося, просто прийшла та почала лаятись на чоловіків. А крізь обурення відчувається неймовірний сум, навіть розпач.

– Вправи? – запитав Гена.

– Що «вправи»? – не второпала дівчина.

– Робиш?

Оксана подивилась на співрозмовника. Що він від неї хоче? Про які вправи питає?