Розділ 9

Тарен більше не спускалася вночі надвір, а через три дні зник і меч із підвіконня навпроти її кімнати. Очевидно, принц більше не чекав дівчину на подвір'ї, і з якоїсь незрозумілої причини її це засмучувало. Проте вночі вона читала. З книгою, яку підсунув Горг, були й дві золоті каблучки, які, згідно з інструкцією, варто було носити на середніх пальцях обох рук і виключно так.

Накрапав дрібний дощик, починався знаменитий тут романтичний сезон серпневих гроз, але сон зовсім не йшов. Тарен проводила чергову ніч за підручником. Через якийсь час вона поклала книгу поруч, надягла кільця на середні пальці, чітко за інструкцією, і тихо плеснула в долоні, намагаючись створити тонкий дзвін заліза. І, заплющивши очі, сфокусувалася на цьому звуку. Кімнату осяяло світло і Тарен зрозуміла, що в неї вийшло, перш ніж розплющила очі. Ілюзії виявилися набагато простішим ремеслом, ніж вона думала. З першого разу і не зрозуміла що сталося, світла куля розчинилася, перетворюючись на дим.

Друга спроба. Виходить цілком відчутний предмет. Цього разу з'явилося не просто світло, це був вогонь, що обпалював, як полум'я свічки. Неймовірно. Особливо неймовірно, що на це здатна звичайна людина. Не дивно, що закон так чітко регламентує роботу ілюзіоніста. Створення подібного за допомогою магії коштувало б зусиль і часу, а тут лише один плеск у долоні і за секунду в тебе цілком відчутний предмет ще й без слідів магічного втручання. Якщо ілюзіоніст створює якийсь предмет як розвагу або для особистої потреби, він, звичайно, діє в рамках закону, але варто тільки завдати цим предметом шкоди або, не приведи бог, спробувати його продати, загрожує в'язниця.

Її успіхи помітила і Мерелед, яка, прокинувшись, відразу схопилася на ноги і з жахом смикнула Тарен за руку, вогник знову розчинився блакитним тютюновим димом.

— Ти що твориш?

Тарен тільки захоплено усміхалася у відповідь.

— Якщо хтось ще це побачить, від судових позовів не відіб'єшся.

— Але ж тут тільки ти.

Мерелед роздратовано закотила очі:

— Хто тебе цього навчив?

Тарен простягла книгу і подруга, тільки окинувши обкладинку поглядом, зніяковіла.

— Горг ще й книги пише, звичайно.

— Чого ти завелася?

— Ніколи не покладайся на ілюзії. — застерегла Мерелед. — Один із найслабших матеріалів. Розсипаються, щойно перестаєш у них вірити.

— Чого б мені не вірити у власні ілюзії?

— Це залежить не лише від тебе.

Тарен не надала тоді значення її словам. Все, що відбувалося здавалося дитячою грою, але зовсім не чимось важливим.

До ранку дівчина заснула і проспала сніданок, більше того, вона проспала половину робочого дня і, прокинувшись, дозволила собі заплести косу, замість звичного тугого хвоста, чекаючи, що ось-ось з'явиться Горг і почне її сварити. Але він теж до сніданку не спустився, а значить, і таверну ніхто не відкрив, однак і завсідники не поспішали в гості, ніби точно знали, що сьогодні їм наливати не стануть.

Коли дівчина спустилася сходами, вона помітила на підлозі пісок, а потім з жахом окинула поглядом порожній зал у якому Мерелед і Сарбс у гробовій тиші грали в дартс, Дол знову сидів ткнувшись в книгу, а Ревільс уже випивав.

— Виспалася, ілюзіоністка? — з іронією запитав останній.

— Ти йому розповіла? Не можу повірити!

І Мерелед хотіла відразу виправдатися, але принц не дав навіть відкрити рота:

— А від мене тут зберігаються таємниці?

— Уявіть собі, не бажаю посвячувати Вас у те, чим займаюся ночами.

— Я думав мене стосується все, що пов'язано з тобою після трьох ночей, проведених разом…

— Я дала три шанси, а на четверту ніч не з'явилася, хоч і отримала "зпрошення". Не вразив.

Дол видав свою присутність смішком і звично прикрив обличчя книгою, ховаючи рум'янець.

— Тебе це веселить? — нервово перепитав Ревільс.

— Що Ви, Ваша Високосте! Просто це перша незадоволена жінка у твоєму послужному списку.

— Моя школа! — посміхнулася Мерелед. — Страшно, Ваша Високосте, в колі жінок, які можуть заткнути тебе за пояс?

Порожня таверна наповнилася реготом, тільки принц не сміявся, він спустошив келих і, грюкнув ним по столу.

— Розіслати б цих жінок по домах терпимості, хоч би користь була!

Всі затихли, акцентуючи увагу на неймовірній його грубості.

— Клик…

— Мовчи! — перебив той. — Сарбсе, вина.

Хлопець одразу ж рвонув на кухню, але повернувся звідти через секунду ні з чим.

— Якби я знав, де воно.

— Точно, Горг зранку сказав, що ключі від льоху у Тарен.

Вона розгублено озирнулася на оточуючих і ляснула себе по кишені на фартушку, бажаючи продемонструвати, що вона порожня. Проте в'язка ключів, які дядечко, очевидно, підкинув рано-вранці, зрадливо брязнула.

У всіх країнах та всіх світах ключ вважався символом влади. Але тільки зараз, вішаючи в'язку на шию та ховаючи під сукню, дівчина зрозуміла сакральність цього поняття. Їй були довірені ключі від кухні, спалень і, що найважливіше, винного льоху. Тепер вона ухвалювала рішення про видачу провізії одноосібно. Спочатку Горг хотів передати ключі Сарбсу, але знаючи, що через його руки доступ отримає і Ревільс, хлопець відмовився. Мерелед не має відношення до кухні. А Тар, на загальному тлі, здавалася найвідповідальнішою, хоч час від часу поводилася безрозсудно. До того ж, таїла злість на Ревільса, тому всі запаси залишаться в безпеці. Дівчина, раптом посміхнулася:

— Ну коли гостей немає, напевно, не варто розбазарювати запаси.

— Тобто голодом мене моритимеш? Милосердно.

— Зараз сходимо на ринок і купимо продуктів дні на три. Хто заплатить, той і їстиме.

Друзі синхронно дістали з кишені по мідній монеті і кинули на стіл перед собою. Дол, не бажаючи показуватися на ринку, кинув дві монети. Тільки Ревільс, який давно пропив останні гроші, невдоволено обперся на спинку лавки і закурив. Заплатити за нього ніхто собі дозволити не зміг, не стільки через злидні, скільки боячись ще раз зачепити його честь і отримати, у кращому разі, ще жорсткішу відповідь. Адже, навіть за нинішніх обставин, він краще б голодував, ніж прийняв допомогу від друзів, які щойно осміяли його.