СрІбна Нитка МІж Скелями

113. ЯКБИ Я БУЛА ТРАВОЮ...

ЯКБИ Я БУЛА ТРАВОЮ

Якби я була травою, В мені проросли б тюльпани Й ходило би наді мною Все небо отак ногами —

Ногами, ногами, стопами, Кислявими, витно-сірими, Лишало сліди би сотами — Скляними гранями невимірними.

Якби я була травою, Я б навіть не шелестіла, Джурчала б у венах моїх Вода, як в листках, чорнило.

Скрипіли б ті каракатиці Моїх ілюзорних літер, І тислися б десь між пальцями Жуки-скоробеї й вітер...

І дощ нахилявся кремнієм Мені на зелені груди, Із запахом плам'я й племені Лягав би мені на груди.

Я, певно, була б солоною, Травою в рубцях-тюльпанах, Та в мене кора — не корені, Травою я вже не стану.

(Квітка Лісовська)

Подобається

#1132 в Різне
#170 в Поезія
#492 в Містика/Жахи

Відредаговано: 20.09.2026