СрІбна Нитка МІж Скелями

102 ПАЛЬМИ

ПАЛЬМИ

Вони досі миють мені кості,
А у мене з ребер просто ростуть пальми,
Прямо в жовтий і квадратно-мутний простір,
Прямо в білу стелю, що у спальні.

Стеля накриває наче купол,
Наче полотно, що вжате в п'яльця,
Пальми, пальми, свічками зігнуті,
Йому тягнуть голки — свої пальці.

І гудуть оливками зеленими,
Ліплячись на лампочки, мов мухи,
Ріжуть протяг синій, наче венами,
Квакають янтарними ропухами.

І болота з лап робух стікають,
Проростають в складках ковдр червоних,
Тхнуть і пахнуть кактусами з раю,
Застигають, як та матір на іконах.

Вони досі миють мені кості,
Я ж мочу в болоті бліде тіло,
Не чіпайте пальми в ребрах моїх, гості,
Я занадто довго їх ростила.

(Квітка Лісовська)

Подобається

#1109 в Різне
#167 в Поезія
#486 в Містика/Жахи

Відредаговано: 20.09.2026