СрІбна Нитка МІж Скелями

96. ЗАПЛУТАНО ПРО КАЛЕНДАР

ЗАПЛУТАНО ПРО КАЛЕНДАР

Календар облизує чотирма язиками, шпалери кольору горіхів і кави. Точить кігті трикутні об стіни квадратні, що у ромби зігнуті, як в килим зім'ятий.

В тому килимі що-вже розбиті тарілки, цок-цок-цокають й колять уколами стрілки, що розсипані на половицях бортових — крокодилах, скриплять, що не сказане слово.

Крокодили — лиш вази, з іржі черепиці, в них стоїть все одразу: лаванда і птиці, із хвилинами мілі- і макросекундами, що пропахли чорнилами й митими блюдами...

Начисто в водах рудих абрикосів, прісних, як погода, і терпких, як осінь. Календар дотирає останній язик: іще три лиш лишилось. Ще три — і він зник.

На зміну у стіну впряжуть знов новий, і знов надривайся, і рвися, і ний.

Людям що час? Відпустив і пішов. Календарю час — прокляття і шов.

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#288 в Різне
#15 в Поезія
#100 в Містика/Жахи

У тексті є: вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш

Відредаговано: 20.09.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись