СрІбна Нитка МІж Скелями

95. МАШИНИ НА ПІДВІКОННІ

МАШИНИ НА ПІДВІКОННІ

Машини на підвіконні,
Трамваї по рейках босі,
В машин очі вже червоні,
Червоні і жовті. Осінь.

Вкрутились у сірі балки
Бурштинові ананаси —
Це пар ліхтарів у парках,
Багряним горить атласом.

І скрипом звіриним ниє,
У відблисках скавулить,
Так наче калюжі-звірі
Вмить сплюснулись в одну сіть.

Калюжі — тепер лимони,
В салатово-білих крапках
Ляльки погребні в неоні.
На запах азот і м'ята.

Тому м'яту жують асфальти —
Воли на орлиних крилах,
І тане вона наче вата
У пащах квадратно-білих,

У ямах-підвалах мокрих,
Де досі коти і люди,
Де слово, поросле мохом,
Блука серед мар застуди.

І шморгає в пусті ніздрі,
Вдихаючи власний слиз.
І як ми сюди залізли?
Хто нас до цих стін притис?

Ну витріть же слову носа,
Приплюснуту тут цеглину!
Приперлась й приперла осінь,
Нормальність сховавши в тіні.

(Квітка Лісовська)

Подобається

#287 в Різне
#15 в Поезія
#100 в Містика/Жахи

Відредаговано: 20.09.2026