ДВІ ЖІНКИ
Коли дві жінки зійдуться в одну,
неначе дві тонкі слизькі орбіти,
які сам Марс ще під собою не прогнув,
з них проростуть прекрасні ртутні квіти.
Коли дві жінки зійдуться в одній,
пелюстки губ лишаючи на скронях,
одна у іншої немов би скарб на дні,
впадуть усі ікони з підвіконня.
Заплющять очі і зімкнуться у квадрат,
і задзвонить в молитвах горда тиша,
і тільки під тілами чорними канат
тріщатиме біліше і біліше.
І гнутими в циліндри, мов прекрасні,
і ромби, сконструйовані із ніг,
під стелею в руках літає щастя —
дві жінки. Жінка жінці — оберіг.
Той оберіг, що пахне диким потом,
листками недоспілої лаврушки,
неідеальністю кривих усіх польотів,
що падає косими на подушки.
Грудей-гранатів, спілих і зернистих,
що догорають ще у сизому диму.
І буде ток, буде вогонь і іскри,
коли дві жінки зійдуться в одну.
(Квітка Лісовська)
#1115 в Різне
#168 в Поезія
#486 в Містика/Жахи
вірші на різну тематику, вірші про силу людей, від долі не втечеш
Відредаговано: 20.09.2026