СрІбна Нитка МІж Скелями

92. ХМАРИ НА ОБІД

ХМАРИ НА ОБІД

Я їла хмари на обід —
ці грозові і сірі хмари,
і на губах лишався слід —
лиш смужка білого туману.

Туман стелився у кутках
мого замазаного рота,
і рот був наче у латках,
зашитий від злих слів й роботи.

Об латки ложка дерев'яна
так грюкотіла, наче дятел,
якби він сів на язик п'яний,
коли язик той хоче спати.

І звив би птах йому гніздечко,
або хоча би склював мушлю,
так, щоб кілечко за кілечком
язик крутивсь на тій подушці,

малинній, маково-ванільній,
із присмаком солей і соди.
Слова непрохані в могилі
сховаються неначе в соти.

Я їла хмари на обід,
я їх зривала з неба схилу,
щоб зажувати й не говорить
про все, що я мовчать не вмію.

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#1122 в Різне
#169 в Поезія
#486 в Містика/Жахи

Відредаговано: 20.09.2026