СрІбна Нитка МІж Скелями

91. ЯКБИ У МЕНЕ БУЛИ МІЗКИ

ЯКБИ У МЕНЕ БУЛИ МІЗКИ

Якби у мене були мізки,
Вони би були восьминогом,
На голову мені залізли
І звісили там свої ноги.

І бачила б я своїм зором,
Котячим і периферійним,
Як мокра блакитна ця штора
Пливе між моїх сірих звивин.

Їх в'яже морськими вузлами
У кругло-трикутні квадрати,
Журчить і свистить голосами
У тихій завжди моїй хаті —

В коробці, де пахне ваніллю,
Думками чужими і печивом,
Що десь між зубами згоріло,
Словами, що скисли до вечора.

І в горлі ростуть наче кактуси.
Ось я вже пасуся травою...
Могла би і грати і гратися,
Але не дружу з головою.

У мене із нею нуль спільного,
Лиш череп і все роги роги,
А навіть якби міски сильні там
Водились були б восьминогом.

(Квітка Лісовська)

Подобається

#288 в Різне
#15 в Поезія
#100 в Містика/Жахи

Відредаговано: 20.09.2026