Глава 36. Відлуння у Низовині

Сцена 1. Тіні цитаделі

Перші промені сонця вже заповнювали оглядову терасу Верхнього Міста, але внутрішні переходи фортеці все ще зберігали вогкість і похмуру мовчанку. Звістка про поразку Архиваріуса поширювалася коридорами зі швидкістю лісової пожежі. Найманці Синдикату, позбавлені наказу та магічної підтримки Тіньових Аватарів, спішно кидали свої постачі, тягнучи з собою лише те, що можна було винести у руках.

Макс і Лада повільно спускалися крученими сходами, що вели від Центральної Архівації до нижніх рівнів застави.

— Вони тікають, мов щури з палаючого корабля, — зауважила Лада, оглядаючи кинуту в поспіху зброю та зламані засуви на бічних дверях. — Але чи не спробують вони перегрупуватися в Низовині?

— У Низовині немає головного — джерела концентрату, — відповів Наглядач. Його хода була впевненою, хоча втома після тривалого бою все ж давалася взнаки. — Без живильних магістралей «Смику» та без контролю над Первинними Матрицями їхні шлакові панцири перетворюються на звичайний важкий метал. Найманці битимуться лише доти, доки їм платять. А платити Синдикату більше нічим.

Вони вийшли до східної брами, яка відкривала вид на широку долину, що простерлася далеко внизу.

Там, оповите сивою ранковою димкою, спало Нижнє Місто. Його димарі ще не випускали звичного соляного диму, але на вулицях уже помічався незвичний рух: мешканці, відчувши послаблення магічного тиску з боку гір, обережно виходили з будинків.

Сцена 2. Несподіваний зустрічний

Не встигли вони ступити на стежку, що вела до нижнього перевалу, як із тіні високої базальтової колони вийшла постать у довгому сірому плащі з глибоким капюшоном.

Макс миттєво поклав долоню на рукоять Клинка Мовчання, а Лада звів пальці, готові випустити мікророзряд.

— Спокійно, Наглядачу. Я прийшов не з мечем, — пролунав сухий, хрипкий голос із-під капюшого.

Чоловік повільно відкинув тканину з обличчя. Це був літній чоловік із глибокими шрамами на скронях і срібним перснем на правому вказівному пальці — знаком Старійшин Торгової Гільдії Нижнього Міста.

— Майстер Корвін, — впізнав його Макс, трохи послабивши хватку на зброї. — Ви ризикнули піднятися на Перевал під час бою?

— Я піднявся сюди, щоб переконатися, що чутки про руйнування «Смику» — не вигадка контрабандистів, — відповів Корвін, переводячи погляд із Наглядача на Ладу й назад. — І, схоже, чутки навіть применшували те, що тут сталося. Сигнал Тіньового Синдикату згас пів години тому. По всьому Нижньому Місту їхні сканнери просто розпалися на шматки.

— Синдикат більше не контролює Архівацію, — суворо мовила Лада. — Матриці очищено.

Корвін глибоко зітхнув, і в його очах проминуло щось подібне до полегшення, змішаного з тривогою:

— Це велика перемога, дівчино. Але знайте: порожнеча не буває тривалою. У Нижньому Місті вже ходять чутки про те, що залишки керівництва Магістрату збираються біля Затопленого Ринку. Вони хочуть вивезти останню партію необробленої руди через підземні канали.

Сцена 3. Новий наказ Закону

Наглядач перезирнувся з Грозовою Ладою. Вони обидва розуміли: поки залишки Синдикату мають хоча б один контейнер із темною рудою, загроза для простих людей залишатиметься живою.

— Затоплений Ринок розташований під самими греблями, — мовив Макс. — Якщо вони підірвуть шлюзи під час відступу, воду з Чорного Озера не зупинить жоден мур.

— Саме цього ми й боїмося, — похитав головою Корвін. — Гільдія готова надати вам провідників і швидкі вантажні платформи, але ви маєте встигнути до того, як вони закриють нижні колектори.

Лада крокнула вперед, її зіниці на мить спалахнули знайомим синім вогнем:

— Ми не дамо їм знищити те, що далося такою ціною.

Макс дістав Клинок Мовчання, перевірив чистоту леза й впевнено сховав його назад у піхви. Його Срібна Печатка відгукнулася коротким пульсом, вказуючи напрямок на південь — туди, де в туманній глибині чекав Затоплений Ринок.

— Провідники не знадобляться, Майстре Корвін, — сказав Наглядач. — Ми знаємо ті ходи краще за найманців.

Він подивився на Ладу, і дівчина ствердно хитнула головою. Їхній спільний шлях тривав, і попереду на них чекала нова точка зламу.

Шановні читачі!

Пригоди тривають! Підтримуйте роман «Срібло на грані темряви»:

Підписуйтесь на сторінку автора (Іліс Вейн) на Booknet!

Ставте лайки під цією главою!

Додавайте роман у свою бібліотеку, щоб першими прочитати продовження!